У Лаврі обговорили встановлення пам’ятного знаку Івану Мазепі: що вирішили

У Національному заповіднику «Києво-Печерська лавра» 5 червня відбулося важливе обговорення: експерти та громадськість зібралися, аби вирішити долю пам’ятного знаку гетьману Івану Мазепі. Його планують встановити біля Успенського собору, що стане кроком до повернення постаті мецената в історичний простір Лаври та формування «Мазепинського шляху».

Зазначимо, що погруддя гетьмана вже створене. Його представили в експозиційному просторі Лаври наприкінці 2025 року. Тепер ідеться про його розміщення у Верхній лаврі як частини ширшого проєкту. Участь в обговоренні взяли історики, науковці, представники культурного середовища, громадських організацій, військові, а також автори скульптурного та архітектурного рішення.

Для Лаври постать Мазепи має фундаментальне значення. Він був одним із її найвидатніших меценатів, активно підтримуючи будівництво, перебудову споруд, друкарню, церковне мистецтво та оздоблення храмів. Саме завдяки йому Лавра значною мірою набула свого неповторного барокового образу, який ми бачимо сьогодні.

Встановлення пам’ятного знаку Мазепі – це не просто додавання нового об’єкта. Це спроба чесно назвати те, що вже давно присутнє в її стінах, архітектурі та пам’яті. Без імені Івана Мазепи історія Лаври залишається неповною. Йдеться не про великий монумент, а про камерний пам’ятний знак, покликаний доповнити розповідь про святиню.

«Трохи сумно говорити, що лише зараз, на п’ятому році великої війни, ми втілюємо цей проєкт, тоді як у Києві пам’ятник Мазепі так і не постав. Але такі постаті української історії мають бути повернуті у важливі історичні місця, які формували нашу політичність, культуру і спадщину. Ми маємо розуміти, наскільки ці імена потрібні саме сьогодні», — наголосив генеральний директор Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» Максим Остапенко, відкриваючи зустріч.

Остапенко підкреслив, що війна з росією триває не лише на фронті, а й у просторі пам’яті, символів та історичних сенсів. За його словами, Україна повинна повертати своїх видатних діячів у публічний простір, протиставляючи це російському поверненню імперських символів на окупованих територіях.

«Наш ворог, приходячи на територію, ставить своїх істуканів, відновлює Леніних, Судоплатових та інших катів українського народу. Ми ж маємо повертати в наш історичний простір наших видатних діячів. Іван Мазепа — саме така постать», — додав він.

Гендиректор заповідника нагадав, що Іван Мазепа не лише був меценатом, а й першим кинув офіційний виклик російській імперській машині. Його вибір став частиною довгої української традиції опору. Максим Остапенко також зазначив, що реалізація проєкту затягнулася через погодження з Міністерством культури, яке кілька разів змінювало керівництво, та додаткові вимоги, пов’язані зі статусом Лаври як об’єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Окрім бюрократичних перешкод, за словами Остапенка, ідея встановлення знаку свого часу наштовхнулася на спротив посадовців, які називали це «ідолопоклонством». Нинішня позиція міністерства є конструктивнішою, і цей пам’ятний знак розглядається як перший крок до ширшого повернення Мазепи в київський публічний простір, що може спонукати до встановлення повноцінного пам’ятника гетьману в столиці.

Докторка історичних наук Ольга Ковалевська, одна з найавторитетніших дослідниць мазепинської доби, розповіла про складну історію вшанування Івана Мазепи. Пам’ятники гетьману нині є у п’яти країнах світу: США, Великій Британії, Австрії, Румунії та Україні. Більшість цих ініціатив були реалізовані не коштом держави.

«Жоден із пам’ятників Мазепі, встановлених у ХХ — першій чверті ХХІ століття, не був профінансований українською державою. Це завжди були кошти українського бізнесу, приватних осіб, греко-католицької церкви, громадян. Усі ці проєкти стали результатом громадської і приватної ініціативи», — зазначила Ольга Ковалевська.

Історикиня також згадала про нереалізований проєкт державного пам’ятника Мазепі в Києві після указу Президента 2007 року. Через зміни політичної влади фінансування не було передбачено, і проєкт зупинився. Ідея пам’ятного знаку в Лаврі виникла ще у 2017 році, і він має бути антропоморфним, компактним та виконувати не лише меморіальну, а й просвітницьку функцію. За основу образу взято прижиттєву гравюру Мартіна Бернігерота 1706 року.

Пам’ятний знак пропонують розмістити у Верхній лаврі — на перетині головної та економічної вулиць. Це місце може стати частиною окремого екскурсійного маршруту, присвяченого Мазепі як меценату святині. Ольга Ковалевська підкреслила, що погруддя є рівновіддаленим від пам’яток архітектури під охороною ЮНЕСКО і не становить для них загрози, а його розташування символічно урівноважить простір, де вже є поховання діячів, пов’язаних із доносом на Мазепу, та могила Петра Столипіна.

Заступник генерального директора з наукової роботи Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» Костянтин Крайній наголосив, що вшанування Мазепи в Лаврі має давню історію, і заповідник з кінця 1990-х років послідовно повертав цю тему в науковий та культурний обіг. У 1999 році на церкві Всіх святих було відновлено герб Івана Мазепи.

«Ключова ідея проєкту полягає в тому, що Іван Мазепа є найвизначнішим ктитором Києво-Печерської лаври за всю історію її існування. Без його імені Лавра не є тією українською історичною пам’яттю, якою вона має бути», — підкреслив Костянтин Крайній.

Скульптор Олесь Сидорук та архітектор Віктор Юрків розповіли про мистецький та архітектурний задум. Для авторської групи було важливим створити максимально правдивий образ Мазепи, консультуючись з науковцями. Композиція заввишки близько 2,5 метра складається з бронзового погруддя гетьмана на колоні з червоного граніту та сірій гранітній основі. Матеріал основи планують виконати із залишків гранітного цоколя Успенського собору часів Мазепи, не використаних під час відбудови храму на початку 2000-х років. Декоративні елементи з бароковим картушем та гербом Мазепи відсилають до традицій українського бароко.

Іван Патриляк, доктор історичних наук, офіцер Першого корпусу Національної гвардії України «Азов», підкреслив необхідність переозначення українського простору, де досі домінують радянські та імперські символи. На його думку, такі пам’ятні знаки дають людям конкретний образ та точку опори, допомагаючи подолати абстракції.

«Коли ставили російські й радянські символи, ніхто жодних дозволів не питав… У питаннях історичної пам’яті важливо не лише сперечатися, а й ухвалювати рішення. Бо якщо ми самі не повернемо своїх людей у свій простір, за нас цей простір знову заповнять чужими іменами», — зазначив Іван Патриляк.

Владислав Дутчак, позивний Доцент, начальник хорунжої служби 1-го корпусу Національної гвардії України «Азов», історик, кандидат філософських наук, назвав спротив поверненню української історичної пам’яті «небажанням бачити Україну українською».

«Зупинити цей процес не вдасться. Українську правду і українську пам’ять не можна нескінченно блокувати процедурними перепонами, кулуарним спротивом чи затягуванням рішень. Там, де треба буде допомогти і дотиснути, ми це зробимо», — заявив Владислав Дутчак.

За підсумками обговорення, учасники підтримали встановлення пам’ятного знаку Івану Мазепі. У резолюції наголошено на відновленні історичної справедливості та важливості вшанування внеску гетьмана в розвиток Лаври й української державності. Заповіднику рекомендовано продовжити реалізацію проєкту, а Київській міській владі — повернутися до виконання указу 2007 року щодо увічнення пам’яті Мазепи, включно зі спорудженням повноцінного пам’ятника гетьману в столиці.