Ветеран ЗСУ Сергій Індрик: втратив ногу, став протезистом і допомагає побратимам

Втративши ногу на фронті, 28-річний ветеран ЗСУ Сергій Індрик знайшов нове покликання: тепер він допомагає побратимам адаптуватися до життя з протезами у вінницькому реабілітаційному центрі. Про це повідомляє «Суспільне».

Уродженець Кіровоградщини, Сергій після строкової служби уклав контракт із ЗСУ та служив у 101-й окремій бригаді охорони Генерального штабу. З початком повномасштабного вторгнення він пройшов вишкіл за кордоном і став сапером, брав участь у боях під Часовим Яром та Костянтинівкою.

Трагічний випадок стався у 2025 році на Бахмутському напрямку. Бойова машина, в якій їхав військовий, потрапила під удар ворожого «дрона-ждуна». Внаслідок вибуху Сергій зазнав тяжкої травми ноги та, перебуваючи у стані шоку, самостійно керував наданням собі першої допомоги. На стабілізаційному пункті медикам довелося ампутувати залишки кінцівки.

Попри важке поранення, ветеран одразу налаштував себе на відновлення: «Вижив — це головне». Після лікування на Хмельниччині Сергій прибув на протезування до Вінниці в «Ортопедсервісцентр». Вже за кілька днів після отримання протеза він щодня долав пішки по 2 кілометри, активно тренуючись як у залі, так і на пересічній місцевості.

Під час власної реабілітації ветеран виявив глибокий інтерес до процесу виготовлення штучних кінцівок. Це помітив його протезист Павло Михайлюк і запропонував Сергію спробувати свої сили в цій галузі. Під керівництвом наставника, Індрик опанував нову спеціальність усього за пів року.

«Бажання навчитися і протезувати хлопців з’явилося, бо я хочу, щоб вони, дивлячись на мене, розуміли: у них є шанс нормально ходити, жити й продовжувати рухатися далі. Зараз я підіймаюся до хлопців у спортзал і розповідаю, як починав усе і як їм це робити», — ділиться Сергій.

За словами наставника, ключова перевага Сергія – це його здатність знаходити спільну мову з військовими, адже вони спілкуються як рівні та краще розуміють одне одного. Зараз Сергій самостійно виконує всі етапи роботи – від замірів кукси та гіпсування до створення першого навчального протеза.

Ветеран наголошує, що протез – це не вирок і не привід для сорому. Щоб діти сприймали його пристрій дружньо та без страху, Сергій обрав для власного протеза яскравий дизайн із червоною пандою.

До слова, хірурги наразі рятують ногу 15-річного футболіста, який постраждав від ворожого обстрілу.