Київські автографи Вознесіння: які місця столиці названі на честь свята

Весна остаточно передає свої права літу, а віряни готуються відзначити одне з найважливіших християнських свят — Вознесіння Господнє. Цього року за новоюліанським календарем його святкують 21 травня. У Києві ця подія не лише має глибоке духовне значення, а й залишила свій «автограф» у міському ландшафті, давши назви цілим вулицям, пагорбам та урочищам.

Образ Вознесіння мав надзвичайне значення для багатьох поколінь киян. Тож з нагоди свята згадуємо визначні історичні та сакральні пам’ятки міста, пов’язані з цією подією.

Вознесенський узвіз

Один з найвідоміших топонімічних орієнтирів свята у Шевченківському районі — старовинний Вознесенський узвіз. Ця вулиця, що звивисто спускається від Кудрявця до прадавнього Подолу, дихає історією. За часів Київської Русі тут вирувало торгово-ремісниче передмістя, відоме як Копирів кінець.

Узвіз отримав свою назву у XVIII столітті від Вознесенської церкви, яка стояла тут з 1718 по 1879 рік. Вона ж дала ім’я і навколишньому яру, і сусідньому провулку. За міським розкладом, узвіз ділився на дві частини: горішню, відносно рівну вулицю, та стрімкий спуск із невисокими садибами, де й досі збереглися унікальні будівлі кінця XIX століття, зокрема будинки № 13, 18 та 26 у витонченому цегляному стилі з елементами ренесансу.

Історія не раз змінювала назви цієї вулиці. У 1863 році її офіційно перейменували на Іларіонівський узвіз на честь київського генерал-губернатора Іларіона Васильчикова. За його розпорядженням дорогу тоді упорядкували та вимостили бруківкою.

У буремних 1918–1919 роках тут розміщувалися казарми корпусу Українських січових стрільців на чолі з Євгеном Коновальцем та Андрієм Мельником. До 1917 року в будівлі розміщувалася Семінарія, а з 1925 року — Художній інститут. Сьогодні у цих стінах працює Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури. Археологи на її території досі знаходять фундаменти храмів ще з домонгольських часів XII століття.

За радянських часів узвіз втратив своє первісне ім’я, ставши вулицею Смирнова-Ласточкіна. Проте у 2015 році вулиці повернули її історичну назву, відновивши міську справедливість. Сьогодні Вознесенський узвіз залишається одним із найбільш знакових та мальовничих історичних місць Києва.

Дві Вознесенські церкви на Кудрявці

Мало хто знає, але в історичному районі Кудрявця колись існували дві абсолютно різні Вознесенські церкви. Перша з них, що дала назву узвозу, була дерев’яною триярусною святинею. Її звели 1718 року неподалік Львівської площі на території заміської резиденції Київського митрополита. Коли резиденцію перенесли, храм став парафіяльним, а у 1879 році його повністю розібрали.

На місці першої церкви архітектор Євген Морозов збудував величну будівлю Духовної семінарії. Згодом тут були казарми Українських січових стрільців, а нині діє Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури. Пам’яткою про домонгольські часи на території академії є фундамент іншого стародавнього храму XII століття, розкопаний археологами.

Приблизно за один кілометр від цієї митрополичої церкви, на вулиці Львівській (нині Січових Стрільців, 46), у XVIII столітті виник Вознесенський (Кудрявський) цвинтар. Саме на його території протягом 1863–1870 років звели другу, вже муровану кладовищенську церкву на честь Вознесіння Господнього у стриманих класичних формах.

У 1930-х роках, під час масштабної радянської антирелігійної кампанії, більшовики безжально зруйнували цей парафіяльний храм разом із цвинтарем, звівши на його фундаментах житловий будинок. Дивом уціліли і збереглися до наших днів лише автентичні цегляні ворота колишнього комплексу, які сьогодні є єдиним німим нагадуванням про втрачену сакральну історію цього куточка Кудрявця. Також у 2022 році на Вознесенському узвозі виявили стародавні печери.

Вознесенський собор Флорівського монастиря (1732)

На історичному Подолі розташований Свято-Вознесенський Флорівський монастир — одна з найстаріших жіночих обителей Києва, відома ще з XVI століття. Первісно вона мала ім’я святих Флора і Лавра, а нині названа на честь Вознесіння Господнього.

Архітектурним серцем цього знаменитого монастирського комплексу є величний Вознесенський собор. Цей трипрестольний мурований храм, зведений у першій половині XVIII століття, є одним із найвишуканіших зразків українського бароко.

Історія собору тісно пов’язана з реформами XVIII століття, адже саме сюди свого часу перевели черниць із ліквідованого печерського Вознесенського монастиря, на місці якого почали будувати Старий Арсенал. Після цього об’єднання Флорівський монастир офіційно отримав додаток до свого імені й став Вознесенським. Храм дивом уцілів під час страшної подільської пожежі 1811 року та пережив радянські закриття. Сьогодні ця святиня належить до УПЦ МП.

Вознесенська церква на Байковому цвинтарі (1884)

Абсолютно іншу, скорботну сторінку міської історії представляє Вознесенська церква на старому Байковому цвинтарі. Цей ошатний храм збудували наприкінці ХІХ століття за проєктом видатного київського єпархіального архітектора Володимира Ніколаєва. Кошти на будівництво збиралися шляхом пожертв заможних киян та залучення міських благодійних фондів.

Спочатку споруда планувалася як суто кладовищенська каплиця для відспівування померлих та проведення поминальних служб, але згодом перетворилася на важливий самостійний парафіяльний осередок. Церква дивом уціліла за часів радянського режиму, хоча тривалий час її приміщення використовувалися не за призначенням як господарський склад. Лише на початку дев’яностих років ХХ століття тут знову залунала молитва. Протягом 1993—1994 років розписи церкви здійснював київський художник Юрій Компанець. Сьогодні храм належить до Православної церкви України.

Вознесенська церква на Деміївці (1882)

На південній околиці історичного Києва, на Деміївці, розміщується затишна Вознесенська церква, яка має колосальне історичне та культурне значення для всієї України. Цей дерев’яно-цегляний храм звели у вісімдесятих роках дев’ятнадцятого століття переважно на кошти працівників та керівництва місцевого цукрово-рафінадного заводу, оскільки район активно розвивався як робітниче передмістя.

Для української культури Деміївська Вознесенська церква є знаковим місцем. Саме в цих стінах у липні 1907 року взяла шлюб видатна українська поетеса Леся Українка зі Климентом Квіткою. Цей храм унікальний тим, що за всю свою багату історію він жодного разу не закривався більшовиками, ставши справжнім символом тривалості та незнищенності київської сакральної пам’яті. Сьогодні ця святиня належить до УПЦ МП.