Діти прифронтових регіонів: понад 25 тис. пройшли психологічний скринінг

Понад 25 тисяч дітей у прифронтових регіонах України пройшли цифровий психологічний скринінг. Цей міжнародний проєкт, ініційований українськими та норвезькими експертами, має на меті надати життєво важливу психоемоційну підтримку дітям у Харківській та Сумській областях.

Результати апробації та масштабування цифрового скринінгу психічного здоров’я, а також асистивних технологій для дітей у прифронтових громадах були представлені в Київінформ пресцентрі. Загалом цифровим скринінгом вдалося охопити понад 25 000 дітей. Доступ до платформи соціально-емоційного навчання отримали більше 50 000 учнів, до роботи залучено понад 12 000 педагогів та психологів.

За словами Ольги Будник, радниці-уповноваженої Президента України з питань Фонду Президента України з підтримки освіти, науки та спорту, цифровий скринінг у прифронтових регіонах є не альтернативою, а “єдиним реалістичним інструментом охоплення дітей там, де повноцінна стаціонарна допомога недоступна”.

«Питання психічного здоров’я є одним із ключових пріоритетів зараз для держави в цілому. Можливість говорити про цифровий скринінг, особливо в прифронтових регіонах, — це питання інноваційних підходів, які ми застосовуємо спільно з громадянським суспільством, щоб покрити всю територію України. Держава-агресор не завжди дає нам змогу реалізовувати політику повноцінно так, як ми могли б це робити в більш мирних регіонах», — зазначила Ольга Будник.

Марина Аглоткова, керівниця проєктів ГО «Українська посмішка», представила практичні результати реалізованої моделі. Проєкт охопив 104 заклади на Харківщині та Сумщині, включаючи загальноосвітні школи, інклюзивно-ресурсні центри, психологічні служби та медичні установи. До ініціативи долучилися педагоги, сурдологи та аудіологи.

«Ми формували комплексну міжгалузеву модель підтримки, яка працює на перетині психології, освіти та передових технологій. Перший скринінг на першому етапі дозволив виявити дефекти стресу, тривожності та емоційного виснаження, надати батькам інформацію про стан дітей і визначити індивідуальні плани подальшої підтримки», — пояснила Марина Аглоткова.

Ключовим інструментом проєкту стала «Анкета дружби» — цифровий опитувальник для дітей 6–12 років. Наталія Тараненко, психолог проєкту «Від вразливості до сили: Комплексна ініціатива захисту», детально розповіла про його роботу.

«Скринінг поданий у дружньому, безпечному форматі — як проста розмова з дитиною. Він оцінює стан за трьома компонентами: емоційно-ціннісним — що дитина відчуває; емоційно-когнітивним — як думає та переживає травматичний досвід; і емоційно-поведінковим — як внутрішній стан проявляється у поведінці», — розповіла Наталія Тараненко.

За її словами, віковий діапазон 6–12 років обрано через те, що дитина вже здатна повідомляти про свої переживання, проте проблеми ще не завжди очевидні у поведінці. Це дозволяє виявити труднощі на ранній стадії, перш ніж вони перетворяться на кризу, адже “часто це сприймається як неуважність чи відсутність мотивації, хоча насправді є проявом стресового перевантаження нервової системи”.

Клінічну картину дітей з високим рівнем дистресу описала Олена Анопрієнко, завідувачка центру медико-психологічної та соціально-реабілітаційної допомоги дітям ДНП НДСЛ «Охматдит» МОЗ України. За результатами скринінгу, до «Охматдиту» звернулися 500 дітей з найвищими показниками.

Загалом скринінг виявив, що кожна друга дитина (понад 50%) демонструє ознаки стресу, апатії та зниження навчальної мотивації. Понад 27% дітей мають пограничний рівень психоемоційного стану.

«Ми бачили, що ці діти мають емоційні порушення: тривожність, порушення сну, труднощі в навчанні, складнощі з поведінкою та сприйняттям матеріалу, нав’язливі думки, страхи. Криза хронічна і вона триває. Серед цих дітей — ті, чиї батьки воюють, де сім’ї розлучені, де є втрати рідних домівок», — зазначила Олена Анопрієнко. Вона додала, що навіть діти із середнім рівнем дистресу потребують тривалої комплексної підтримки разом із батьками.

Інгве Ліндвіг, засновник ARC Education та генеральний директор Learnlab (Норвегія), поділився 25-річним досвідом норвезьких програм психічного благополуччя. Він наголосив, що виміряти рівень психічного благополуччя — лише перший крок, за яким має слідувати системна робота з покращення та профілактики.

Про значний розрив між потребою в психологічній допомозі та реальним доступом до неї розповіла Наталія Тетруєва, міжнародна експертка у сфері інноваційних освітніх технологій. Виявилося, що гостру потребу в підтримці мають не лише діти, а й їхні батьки.

«Батьки запитували: „Як підтримати дитину, коли я сам не маю сил? Як не зірватись? Як жити в постійній тривозі? Як зберегти власний ресурс?“ Батькам були потрібні не просто знання — їм була потрібна підтримка, відчуття, що вони не самі. Ми побачили, що фактично є величезний розрив між потребою психологічної допомоги та реальним доступом до цієї психологічної допомоги», — розповіла Наталія Тетруєва.

Відповіддю на ці виклики стало створення комплексної системи. Вона поєднує штучний інтелект у скринінгу, соціально-емоційне навчання з інтерактивним контентом, роботу з батьками, кейс-менеджмент, підтримку фахівців, а також асистивні технології для дітей з порушеннями слуху та зору.

Досвід апробації та впровадження проєкту в освітніх і реабілітаційних установах також представили Оксана Круглик, завідувачка кафедри сурдопедагогіки та сурдопсихології імені Миколи Ярмаченка Українського державного університету імені Михайла Драгоманова, та Ірина Сасіна, завідувачка кафедри освітньої реабілітації осіб з порушеннями зору того ж університету.

Проєкти реалізовано за підтримки ООН, Українського гуманітарного фонду та благодійної організації «100% Життя». Ініціатором і виконавцем є ГО «Українська посмішка», яка з 2023 року системно працює над підтримкою психічного здоров’я дітей у прифронтових громадах.