«Де(ти)нство»: у Чернівцях відкрили виставку про життя паліативних дітей

У головному корпусі Чернівецького національного університету відкрилася зворушлива фотовиставка «Де(ти)нство». Експозиція присвячена вихованцям «Дому Метеликів» — дитячого паліативного центру благодійного фонду «Місто Добра».

Захід, про який повідомляє Суспільне Чернівці, приурочили до Дня Метеликів. Його мета – підтримати дітей, які живуть із невиліковними захворюваннями.

На світлинах зображено повсякденність важкохворих дітей: ігри, навчання, обійми, прогулянки. Частина робіт відображає й моменти перебування малечі в укриттях під час повітряних тривог.

Головний меседж проєкту — показати, що паліативне піклування є насамперед про життя, а не лише про хворобу. Засновниця «Міста Добра» Марта Левченко підкреслила цю ідею:

Коли ми говоримо про дітей із важкими діагнозами, багато хто уявляє дитину в лікарняному ліжку. А тут ви побачите дітей, які живуть. Від наявності невиліковного діагнозу життя дитини не стає менш цінним — навпаки, вона потребує ще більше радості щодня.

Особливе місце на виставці посідає історія дівчинки Софійки. Вона дуже захоплювалася фотографією, але через онкологічне захворювання повністю втратила зір. Проте це не зупинило її: отримавши у подарунок фотоапарат, Софійка продовжила знімати, орієнтуючись винятково на звуки та голоси рідних.

Дівчинка наводила об’єктив туди, звідки чула шелест, кроки, звук відчиненого вікна чи голос мами. Її світлини проявили вже після смерті. Марта Левченко розповіла, що один із таких кадрів вразив навіть професійних фотографів – на ньому вдалося зафіксувати чітку композицію, світло та тіні.

Більшість інших робіт для експозиції створили професійні фотографи та волонтери. Серед них — Сергій Коровайний, Катерина Москалюк, Аліна Рост та Даша Тендітна. Щоб зафільмувати найщиріші емоції, митці проводили з дітьми цілі дні, налагоджуючи з ними контакт.

Серед героїв експозиції є і дівчинка з прифронтового міста, яка втратила під час війни маму та сестру. На перших кадрах вона була насторожена, але згодом, опинившись у безпечному та люблячому середовищі, знову навчилася довіряти людям та обіймати їх.