Бібліотека Вернадського отримала унікальні стародруки XVII-XVIII століть про Україну

Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського поповнила свої фонди цінним зібранням: тепер тут зберігатимуться три унікальні європейські стародруки XVII–XVIII століть, що проливають світло на Україну очима іноземних мандрівників та мислителів.

Саме про Київ британський мандрівник Джозеф Маршалл у 1772 році написав:

Київ — одне з найвизначніших міст, які я бачив.

Його чотиритомник «Travels through … Russia, the Ukraine and Poland» став одним із небагатьох західноєвропейських свідчень про нашу країну того часу, написаних не з імперської позиції, а з погляду допитливого спостерігача. Донедавна оригінального видання цієї книги у фондах Бібліотеки Вернадського не було, а тепер є.

У 3 червня компанія Visa офіційно передала бібліотеці ці три європейські стародруки. Серед них — згадана праця Маршалла, а також книги видатного філософа Вольтера та французького дипломата П’єра Шевальє. Усі видання були віднайдені та придбані за кордоном у приватних колекціонерів.

Раніше ці раритети вже бачила широка публіка — їх демонстрували на виставці Ukraine WOW, яка проходила в Києві з жовтня 2025 по січень 2026 року і зібрала понад 330 тисяч глядачів. Тепер же ці книги, написані англійською та французькою мовами, стали частиною постійної колекції бібліотеки. У майбутньому їх оцифрують для загального доступу.

Ініціаторкою цього дорогого подарунка стала співзасновниця громадської організації Ukraine WOW Ярослава Гресь. Загальна вартість придбаних раритетних книг склала близько мільйона гривень. Завдяки цим виданням українці отримають можливість глибше досліджувати минуле, спираючись на свідчення іноземців, які описували нашу країну сотні років тому.

Що це за книги і чому вони важливі

Усі три тексти об’єднує спільна ідея: їхні автори писали про Україну як про окрему країну з власною історією, народом і політичними амбіціями. Це особливо важливо, адже відбувалося в той час, коли імперські наративи намагалися заперечити або замовчати українську самобутність.

П’єр Шевальє: «A Discourse of the Original, Countrey, Manners, Government and Religion of the Cossacks» (1663)

Найстарішою з подарованих є праця П’єра Шевальє «A Discourse of the Original, Countrey, Manners, Government and Religion of the Cossacks» (1663). Французький офіцер і дипломат, він опинився на українських землях не як дослідник, а як військовий. Під час Хмельниччини Шевальє був секретарем французького посольства у Варшаві, де за десять років зібрав унікальні спостереження про побут, віру, устрій і боротьбу козаків.

Головна відмінність його погляду від багатьох тогочасних авторів полягає в тому, що Шевальє не ототожнював українців із московитами. Він розглядав їх як окремий народ зі своєю землею, мовою та політичними прагненнями. З його опису козаків:

Мешканці України, які сьогодні всі називаються козаками і які з гордістю носять це ім’я, мають гарну постать, бадьорі, міцні, спритні до всякої роботи, щедрі і мало дбають про нагромадження майна, дуже волелюбні і нездатні терпіти ярма, невтомні, сміливі й хоробрі.

Шевальє докладно описує козацьку військову тактику, морські походи та укріплені міста, серед яких називає Київ, Чернігів, Переяслав, Білу Церкву, Чигирин. Для тогочасної Європи його праця була чи не єдиною детальною «картою» козацької України, написаною очевидцем.

Вольтер: «Історія Карла XII, короля Швеції» (1731)

Наступною за хронологією є двотомна «Історія Карла XII, короля Швеції» Вольтера, видана у 1731 році. Великий французький просвітитель висвітлював події Великої Північної війни на українських землях: союз Мазепи з Карлом XII, Полтавську битву та долю козацької держави.

Хоча сам Вольтер ніколи не бував в Україні, він ретельно працював із джерелами. Він використовував праці Боплана та Кантеміра, листувався з очевидцями, зокрема зі Станіславом Лещинським. Особливо важливим інформатором для нього став Григор Орлик — син гетьмана Пилипа Орлика, який розповів Вольтеру про плани Мазепи та боротьбу козаків за незалежність.

Принципова деталь: у книзі Вольтер жодного разу не вживає слова «Росія», лише «Московія». Це не випадковість, адже Петро І офіційно перейменував свою державу з Московії на Росію лише у 1721 році, прагнучи привласнити спадщину Київської Русі. Вольтер, який писав через десять років після цього, свідомо зберіг стару назву, відмовляючись визнавати цю підміну. Україну ж він наділяв чітким географічним і політичним означенням, не ототожнюючи її з Московією.

Україна завжди мала натхнення бути вільною. Але, оточена з усіх боків Московією, країнами, підвладними великому правителю [султану], та Польщею, вона змушена була обирати собі протектора, а в подальшому й володаря, з однієї з цих трьох держав,

— писав він.

Джозеф Маршалл: «Travels through … Russia, the Ukraine and Poland» (1772)

Третій автор — Джозеф Маршалл і його чотиритомник «Travels through … Russia, the Ukraine and Poland», виданий у 1772 році. Маршалл здійснив Grand Tour — типову для тогочасної британської еліти освітню мандрівку Європою. З допитливості він дістався й до України, і побачене ним явно суперечило його попереднім уявленням.

Україну застав я як країну неймовірно родючу й дуже добре загосподарену, неподібну до уяви, яку я створив собі про Україну на основі прочитаних книжок,

— зізнавався він.

Його маршрут пролягав через Стародуб, Чернігів, Київ і Очаків. Київ справив на мандрівника особливе враження:

Київ — одне з найвизначніших міст, які я бачив у Росії, добре відоме з історії цієї імперії. Хоча місто пережило багато потрясінь і занепадів, які значно зменшили його велич у порівнянні з колишньою славою, нині воно повністю оговталося від цих стародавніх ударів.

І далі — можливо, найточніше порівняння, яке міг зробити британець XVIII століття:

Я ще не бачив такої країни, яка б так дуже була схожа на найкращі провінції Англії, як це я зауважив в Україні.

Від виставки — до бібліотечної полиці

Історія цих книг у сучасній Україні почалася з виставки Ukraine WOW, яка проходила в Києві з жовтня 2025 по січень 2026 року і зібрала понад 250 тисяч відвідувачів. Саме там ці три видання, придбані за кордоном у приватних колекціонерів за підтримки Visa, вперше побачила широка публіка.

Після завершення виставки постало питання про постійне місце зберігання цих цінних видань.

Ми віримо, що, інвестуючи в культурні ініціативи, допомагаємо розкривати потенціал країни. Передання до бібліотеки праць мандрівника Джозефа Маршалла, філософа Вольтера та дипломата П’єра Шевальє, які ми відшукали в європейських колекціонерів, — це можливість зберегти їх для майбутніх поколінь. Ми неймовірно раді, що тепер ці видання є у колекції стародруків Національної бібліотеки імені Вернадського, де вони стануть предметом дослідження та вивчення для кожного, хто цікавиться історією,

— коментує Тетяна Чорна, віцепрезидентка, регіональна менеджерка Visa в Україні.

Що далі

Тепер книги зберігатимуться у відділі стародруків та рідкісних видань бібліотеки Вернадського. Користувачі зможуть ознайомитися з ними у читальному залі або побачити під час екскурсій. Найважливіше — незабаром усі три видання будуть оцифровані й розміщені на сайті бібліотеки, що зробить їх доступними для будь-якого читача у світі.

Для бібліотеки це не просто поповнення фондів — це можливість для кожного глибше зрозуміти власну історію та дослідити, якою Україну бачили Вольтер, П’єр Шевальє і Джозеф Маршалл. Кожне з переданих видань допомагає переосмислити усталені уявлення про Україну, що формувалися протягом століть. Водночас це можливість кожного читача з будь-якої точки світу ближче пізнати нашу історію, адже скоро книги будуть оцифровані та представлені на сайті бібліотеки,

— говорить Юрій Ковтанюк, заступник генерального директора з наукової роботи Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського.

Три книги, написані у XVII–XVIII століттях людьми, які бачили Україну своїми очима або ретельно збирали про неї свідчення, тепер повернулися туди, де їм і місце — до українського читача.