Безбар’єрний Київ: уповноважена Київради розповіла про прогрес та ключові виклики

У Києві активно створюють безбар’єрні маршрути, модернізують громадський транспорт, адаптують цифрові сервіси та культурні простори. Проте, за словами Лесі Петрівської, уповноваженої Київської міської ради з прав осіб з інвалідністю, наразі це переважно точкові рішення, а чимало проблем залишаються невирішеними.

Ця тема набуває особливого значення для столиці, адже після чотирьох років повномасштабної війни кількість людей з інвалідністю постійно зростає. Станом на початок 2025 року в Києві проживає понад 181 тисяча таких осіб.

Наприкінці травня у Києві відбувся Національний тиждень безбар’єрності — серія заходів, присвячених створенню доступного міського середовища. У рамках цього тижня, Леся Петрівська дала інтерв’ю для спільного проєкту «Київ FM» та «Вечірнього Києва», де розповіла про прогрес та найгостріші питання.

«Один із головних меседжів, який хотілося донести до киян, гостей столиці та загалом до всіх українців, — безбар’єрність не стосується лише людей з інвалідністю. Це про всіх нас. Про комфорт, безпеку та гідну якість життя», — наголосила уповноважена Київради.

Вона також підкреслила, що безбар’єрність — це не лише про пандуси чи тактильну плитку. Це насамперед про емпатію та ставлення людей одне до одного. На жаль, часто навіть за наявності пандуса, його блокують рекламні конструкції або смітники, а тактильну навігацію — стихійна торгівля.

Міську стоматологію та заклади освіти перевірять на безбар’єрність

Цього року Уповноважена зосередиться на моніторингу закладів Київської міської стоматології та освітніх установ. Вже проведено перевірку в Київському університеті імені Бориса Грінченка. Моніторинги завжди попереджувальні, а їхня головна мета — допомогти закладам стати доступнішими, а не покарати.

Леся Петрівська пояснює, що часто балансоутримувачі дотримуються формального підходу, відзначаючи наявність пандуса у чек-листі, навіть якщо він не відповідає нормативам. Тому до моніторингів залучають консультантів з безбар’єрності, які входять до складу Ради безбар’єрності та Комітету доступності, та готують детальні звіти з фото та конкретними рекомендаціями.

Скарга на пандуси та ліфти: що турбує киян

За останній рік у місті облаштували понад 450 наземних пішохідних переходів з тактильною навігацією, створили 28 безбар’єрних підходів до соціально важливих об’єктів, а також встановили майже 300 пристроїв звукового супроводу на світлофорах. Ці зміни дозволяють людям безпечніше пересуватися містом.

Проте характер звернень від людей з інвалідністю суттєво змінився. Якщо у 2024 році переважали скарги на несвоєчасне отримання засобів реабілітації, то у 2025 році — на призначення та продовження пенсій, державних допомог і соціальних виплат. Це пов’язано з реформою, що запрацювала з 1 липня 2025 року, коли ці функції передали Пенсійному фонду.

Щодо фізичної доступності, то найбільше скарг надходить щодо відсутності пандусів або потреби їх ремонту, а також непрацюючих ліфтів у житлових будинках. Найчастіше такі звернення надходили від мешканців Оболонського, Деснянського та Дарницького районів столиці.

Відповідальність за доступність: роль влади та громади

Уповноважена та її команда звертаються до відповідних органів, наприклад, до Пенсійного фонду, щоб допомогти людям відновити свої права. Хоча прямих важелів впливу немає, офіційні звернення та комунікація часто дозволяють вирішити проблеми.

Загалом за питання доступності та безбар’єрності відповідають Рада безбар’єрності (координаційний орган з широким спектром завдань) та Комітет доступності (фокусується на фізичній доступності). Відповідальність за конкретний об’єкт несе його балансоутримувач. При цьому існує проблема з технічним наглядом, який не завжди виявляє порушення на етапі проєктування та виконання робіт.

Леся Петрівська закликає киян не бути байдужими: «Найкращий контролер — це сам користувач. Якщо ви бачите порушення доступності, варто звертатися до міської влади, районних адміністрацій, фіксувати проблему та подавати офіційні звернення».

Метро та житло: складнощі адаптації

Наразі лише 12 із 52 станцій київського метрополітену повністю відповідають критеріям доступності. Решта мають лише окремі елементи. Проблема полягає у застарілих конструкціях більшості станцій, які будувалися без урахування цих вимог.

Водночас метрополітен планує додатково обладнати тактильними елементами ще 10 станцій цього року, а звукові маячки та системи сповіщення вже встановлені майже на всіх станціях.

Щодо адаптації житла, цього року в рамках міської цільової програми заплановано облаштувати вхідні групи під потреби людей з інвалідністю у понад 150 житлових будинках. Проте адаптація старого житлового фонду залишається серйозним викликом через конструктивні особливості.

Попри це, є успішні приклади. У Святошинському районі завдяки зверненню ветерана та співпраці з депутаткою Київради Олесею Зубрицькою вдалося встановити функціональний пандус. У Дніпровському районі знайшли рішення для жінки, яка доглядає онука з ДЦП, що суттєво полегшило його вихід на вулицю.

На жаль, не всі мешканці з розумінням ставляться до таких змін. Дехто виступає проти обрізки гілок дерев чи перенесення клумби заради доступності, що, за словами Лесі Петрівської, ще раз доводить, що безбар’єрність — це також про готовність суспільства розуміти потреби інших.

Цифрова та культурна доступність: значні досягнення

У сфері цифрових сервісів Київ має чим пишатися. Мобільний застосунок «Київ Цифровий» тепер повністю адаптований для людей із порушеннями зору завдяки ініціативі Лесі Петрівської. Також через міський контактний центр 1551 люди з порушеннями слуху можуть самостійно залишати звернення, що, як зазначила уповноважена, є унікальною можливістю в Україні.

Медичні заклади та ЦНАПи співпрацюють з Українським товариством глухих, забезпечуючи онлайн-переклад жестовою мовою. Хоча нестача перекладачів та технічні труднощі залишаються, цифрова доступність у Києві поступово розвивається.

Культурна сфера також робить значні кроки. Хоча в тексті зазначено, що Молодий театр запровадить вистави з перекладом жестовою мовою з 2026 року, інші театри вже мають такі практики:

• Театр на Печерську забезпечує переклад жестовою мовою ще з 2024 року (практично весь репертуар).
• Київський національний академічний театр впровадив такі практики з 2024 року, а з березня 2023 року там проводять вистави з аудіодескрипцією та тактильним ознайомленням.
• Київський академічний драматичний театр на Подолі проводить вистави з перекладом жестовою мовою та аудіодескрипцією також з 2024 року.

Це свідчить про системний рух культурних закладів у напрямку доступності, адже право на культурне життя має бути доступним для кожного.