Острозька Біблія: на Афоні знайшли три раніше невідомі примірники

445 років тому світ побачила Острозька Біблія – перше повне друковане видання Священного Писання церковнослов’янською мовою. Ця унікальна українська святиня XVI століття нещодавно знову опинилася в центрі уваги завдяки несподіваній знахідці: три раніше невідомі примірники виявили на Святій Горі Афон у Греції.

Дослідження цих старовинних видань проводить український історик Сергій Шумило. Він працює над вивченням трьох екземплярів, знайдених у закритих книгосховищах афонських монастирів. Цінна експедиція та аналіз унікальних українських стародруків стали можливими завдяки підтримці німецьких колег з Інституту історії та культури Східної Європи імені Лейбніца та Gerda Henkel Foundation.

На сьогодні у світі збереглося близько 350 примірників Острозької Біблії. Завдяки цій знахідці на Афоні, список відомих екземплярів поповнився ще трьома, як розповів дослідник.

Один із нововиявлених примірників, ймовірно, належав або був привезений на Афон наприкінці XVI – початку XVII століття українським письменником-полемістом преподобним Іваном Вишенським. У цей період він перебував там у печерному затворі та звідти надсилав свої полемічні послання до України. Цю версію підтверджує дарчий напис представника Острозького гуртка Василя Суразського до прп. Івана Вишенського, знайдений на одному з острозьких видань 1595 року з тієї ж афонської колекції.

Ще один примірник Острозької Біблії належав учням українського духовно-культурного діяча та подвижника преподобного Паїсія Величковського (1722—1794). Він зберігався в очолюваному ним Нямецькому монастирі в Румунії, звідки згодом був переданий на Афон.

Третій екземпляр, як свідчить маргіналія, належав наміснику катедри Чернігівської Архієпіскопії ієромонаху Каллісту Меновському (можливо, родом з Мени) і був переданий у 1754 році з Полтавського полку Василем Луговим до українського «козацького» скиту «Чорний Вир» на Афоні. Цей скит був заснований колишнім бунчуковим товаришем Ніжинського козацького полку ієросхимонахом Григорієм (Голубом). У XVIII столітті його ченцями були переважно запорозькі козаки, через що скит також називали «Духовним Запоріжжям» на Афоні. Його патроном та меценатом був кошовий отаман Запорозької Січі Петро Калнишевський, що підтверджують оригінальні документи того періоду.

Під час експедиції Сергію Шумилу вдалося ідентифікувати у колекції цього афонського монастиря 32 кирилічні стародруки, видані в Київській Митрополії у XVI–XVII століттях, а також 143 українські стародруки XVIII століття. Переважна більшість цих книг раніше входила до бібліотеки «козацького» скиту «Чорний Вир», де українські козаки-ченці, перебуваючи на чужині в межах тогочасної Османської імперії, продовжували свою духовну освіту, спираючись на ці унікальні та рідкісні видання рідною мовою.

Збереження близько 200 українських стародруків є значною колекцією для будь-якої бібліотеки. Враховуючи, що це лише ті примірники, що дійшли до наших днів, можна припустити, що 300 років тому їх було значно більше. Деякі видання були передані на Афон безпосередньо з міста Острог від великого українського мецената князя Василя-Костянтина Острозького (1526—1608), який глибоко шанував чернецтво на Святій Горі Афон.

Всі ці виявлені на Афоні стародруки є унікальною українською літературною та духовно-культурною спадщиною, збереженою на чужині далеко від української землі. Дослідження засвідчують тісні контакти афонських монастирів з духовенством та чернецтвом Київської Митрополії, а також з українським козацтвом та козацькою старшиною, зокрема гетьманами та кошовими отаманами Запорозької Січі.

Знайдені примірники Священного Писання доводять потужний духовно-культурний вплив Київської Церкви та київського християнства у XVI–XVIII століттях на інші народи та помісні Церкви, навіть у такому давньому світовому центрі східнохристиянського чернецтва, як Свята Гора Афон. Це справді є предметом національної гордості для України.