Уряд розширив можливості отримання житла для медиків у селах та на фронті
Поділитися в
Копіювати посилання
Уряд України вніс значні зміни до правил забезпечення житлом медичних працівників, які працюють у сільській місцевості та на прифронтових територіях. Відтепер за державні кошти медики зможуть отримати не лише квартиру, а й повноцінний житловий будинок разом із земельною ділянкою.
Ці оновлення, про які повідомив ЮрШтаб, мають на меті посилити привабливість таких регіонів для медичних фахівців. Розширено й перелік умов, за яких медичний працівник може отримати службове житло.
На службове житло можуть претендувати медики, які відповідають таким критеріям:
- Працюють у закладі охорони здоров’я не більше одного року (без урахування інтернатури).
- Заклад, де працює медик, не має вільного службового житла у цьому населеному пункті або в радіусі 30 км.
- Медик та члени його сім’ї не мають власного житла у цьому населеному пункті чи в межах 30 км. Винятками є лише зруйноване житло або нерухомість на тимчасово окупованих територіях (ТОТ) чи територіях активних бойових дій.
До регіонів зі спеціальними умовами програми додано Миколаївську область. Окремі, адаптовані правила також діють для закладів, розташованих у Донецькій, Луганській, Запорізькій, Херсонській та Миколаївській областях.
Встановлені й чіткі межі площі для житла, що надається:
- Квартира: від 52,5 кв. м для 1–2 осіб та додатково 21 кв. м на кожного наступного члена сім’ї. Максимальна площа не має перевищувати 115,5 кв. м.
- Будинок: від 62,5 кв. м та додатково 21 кв. м на кожного наступного члена сім’ї. Максимальна площа не має перевищувати 125,5 кв. м.
Перед придбанням житловий об’єкт обов’язково має пройти незалежну оцінку. Якщо це будинок, то додатково оцінюється і земельна ділянка. Заяви на отримання житла тепер можна подавати як у паперовій, так і в електронній формі.
Після погодження придбання, заклад охорони здоров’я зобов’язаний укласти договір купівлі-продажу протягом 90 календарних днів. Ці нові правила покликані значно покращити умови для залучення та закріплення життєво важливих медичних працівників у громадах, де їхні послуги є найбільш необхідними.