Дорогий проїзд витискає медиків із київських лікарень: експерт про загрозу
Поділитися в
Копіювати посилання
Значна частина медичних працівників столичних лікарень почала звільнятися або розглядає таку можливість. Причина – непідйомні транспортні витрати, які в багатьох випадках зрівнялися із заробітною платою. Про це заявила лікарка-інфекціоністка, д.м.н., професорка, заслужений лікар України Ольга Голубовська.
За словами Голубовської, останніми тижнями вона дедалі частіше чує від колег про масові звільнення середнього та молодшого медичного персоналу. До вже звичних проблем – професійного вигорання, мізерних зарплат та кадрового голоду – додалася нова, що роками витискала людей із медицини: вартість дороги до роботи стала непідйомною.
Значна частина працівників київських лікарень мешкає не в столиці. Вони щодня доїжджають із міст і сіл Київщини, а дехто – навіть з інших областей, оскільки в регіонах менше можливостей працювати за спеціальністю.
Професорка навела приклад: медичний працівник, який добирається, наприклад, із Білої Церкви, може витрачати близько 250 гривень за автобус в один бік. З урахуванням дороги містом та повернення додому, транспортні витрати легко перевищують 600 гривень за одну зміну.
За місяць така сума може сягати понад 12 тисяч гривень, що для багатьох є співставним із заробітною платою.
«У якийсь момент людина починає запитувати себе: чи варто відповідати за життя пацієнтів, працювати вночі, під час повітряних тривог і кадрового дефіциту, якщо значну частину зарплати доводиться віддавати лише за дорогу?»
— зауважує Ольга Голубовська.
Лікарка вважає, що ця ситуація є наслідком відсутності єдиного державного бачення. МОЗ, НСЗУ та місцева влада ухвалюють рішення кожен у своїй сфері, але майже ніхто не оцінює їхній спільний вплив на медицину.
Першими під удар потрапляють медсестри, санітарки, лаборанти та молодший медичний персонал. Саме ці фахівці виконують величезний обсяг роботи, без якої функціонування жодної лікарні неможливе. Лікарі не зможуть самостійно виконати всі призначення, поставити крапельниці чи забезпечити догляд за тяжкими пацієнтами.
Замінити цих спеціалістів стає дедалі важче. Молодь не поспішає йти в професію через низькі зарплати, величезне навантаження та високу відповідальність. Навіть кияни рідко погоджуються працювати в лікарнях за нинішні оклади. Тому столична медицина значною мірою тримається на людях, які щодня приїжджають із навколишніх міст і сіл.
Ольга Голубовська акцентує: можна закуповувати сучасне обладнання та цифровізувати систему, але якщо біля пацієнта не буде кому виконати призначення, а в лабораторії — провести аналізи, жодна реформа не працюватиме.
«Це вже не проблема окремих лікарень. Це загроза якості та доступності медичної допомоги для мільйонів людей»
, — підкреслює вона.
Щоб зберегти систему, потрібні конкретні рішення: гідна оплата праці медичних працівників; компенсація транспортних витрат для тих, хто щодня добирається з інших населених пунктів; пільговий проїзд для медиків столично-обласного регіону; відновлення службових перевезень за основними міжміськими напрямками. Лікарка переконана, що не можна вимагати якісної медицини, якщо люди, на яких вона тримається, вже не можуть дозволити собі навіть доїхати на роботу.