Сотні українців ніколи не були за кордоном: чому та про що мріють

Сотні українців відповіли на запитання активіста Олександра Мазура у соцмережах, зізнавшись, що ніколи не виїжджали за кордон та навіть рідко бувають за межами власних міст чи сіл. Цей діалог розкрив неочікувані причини такого досвіду серед людей різного віку.

Як свідчать профілі дописувачів, відсутність досвіду закордонних подорожей мають українці віком від 20 до понад 60 років, переважно жінки. Вони називають кілька основних причин: від патріотизму та любові до рідної землі до економічних труднощів і життєвих обставин.

«І загран паспорту не маю, – коментує Людмила Бойко, – і мати щось не хочу».

«Навіть немає бажання! – пише Оксана Стефанів з Харківщини. – Свою Україну ще не всю обʼїздили, кілька областей залишилося. А в кожній області свої особливості й неймовірна краса!»

«Ніколи не була. За мою пенсію тільки по заґраницям їздити. На ліки не вистачає, – ділиться Світлана Голляк-Колісник. – Даже немає бажання бо наша ненька-Україна найкраща, найрідніша. В ній жили мої батьки, діди, і прадіди. І вірю, що настане той час, що ми почуємо слово “Ми перемогли”. А настане той час, і перемога буде за нами. По іншому не повинно бути. Завжди Світло перемагає темряву. Слава Україні».

Серед інших причин, які українці називають у коментарях, – низький рівень зарплат та пенсій, необхідність доглядати за худобою в селах, а також кризові ситуації. Пандемія COVID-19, а тепер повномасштабна війна перекреслили плани багатьох.

«На жаль ні! Ковід, а потім війна перекреслила всі плани! – пише Таня Москаленко. – Так хотілось на море хоч раз… Влітку немає часу поїхати кудись у нас… Не були ніде. Та і України своєї толком не бачили. Черкащина (Канів), бо тут живемо, Київщина, Житомирщина – бо їхали додому на Хмельниччину, і Чернігівщина – бо там живе синова родина. Ото і все наше бачення. Надовго з дому не поїдеш, бо до хазяйства прив’язані міцно».

Деякі респонденти зазначили, що відкладають подорожі через дітей або необхідність бути вдома, поки близькі воюють на фронті. Інші наголошують на важливості волонтерської та іншої діяльності для майбутнього України, а також досвід життя у районах бойових дій.

«Я, раніше все відкладала на те що все це попереду, а тепер чекаю, коли діти підростуть. Всі знайомі говорять що я дурна, бо наражаю дітей на небезпеку, оскільки живемо в районі бойових дій, і чоловік виїзний. Але хочу поїхати на відпочинок, але не як біженці. Тому діти скоро підростуть, Україна переможе, і поїдемо обов’язково як туристи».

«Коли ти педагог і волонтер, дружина діючого військовослужбовця, тобі трохи не до того. Мене зараз найбільше дратує, як люди виставляють фото з відпусток. Наша спільна відпустка пішла в мінус. Поїхав на напрям. Хочу вже декілька років просто потрапити з чоловіком в Богуслав. Але він боєць».

«Навіть і в думці не було, бо ми жителі села між Херсоном та Миколаєвом, стримували колони орків як могли, тож про закордон і в думці не було…»

Попри відсутність закордонних подорожей, українці, які брали участь в обговоренні, найчастіше мріють про можливість мандрувати різними регіонами рідного краю: від Харкова, Дніпра та Києва до Львова, Івано-Франківська та Рівного.