«Київські кажани» допомагають містянам після обстрілів: 54-та локація відважних волонтерів

Після масованого російського обстрілу в ніч на 15 червня молодіжна команда столиці «Київські кажани» оперативно прибула на вулицю Урлівську, щоб допомогти містянам ліквідувати наслідки ворожої атаки. Волонтери працювали, закриваючи вибиті вікна та прибираючи завали.

Це була вже 54-та локація, яку волонтери відпрацювали з початку 2024 року, надаючи допомогу киянам. Про це розповіла координаторка спільноти Софія-Катерина Колісник.

Зазвичай на місцях значних руйнацій збирається до 100 осіб нашої команди, — пояснює Софія-Катерина. — Так після прильоту на Лук’янівці ми працювали практично повним складом. А вчора, наприклад, працювало до 30 осіб.

Діяльність «Київських кажанів» координує Київська міська військова адміністрація (КМВА). Це допомагає максимально ефективно розподіляти сили волонтерів та встигати виконати якнайбільше роботи. Наприклад, в той самий час, коли «Кажани» працювали на Урлівській, інша команда допомагала на кіностудії ім. О. Довженка.

Команда має стабільний склад, серед якого є група координаторів. «Ми координуємо виїзди нашої команди на місця прильотів, розподіляємо завдання та визначаємо першочергові потреби на місці, забезпечуємо волонтерів засобами індивідуального захисту, необхідними інструментами та матеріалами для виконання робіт», — зазначає Софія-Катерина Колісник.

Матеріали для закриття вибитих вікон, такі як фанера або ПВХ-плівка, доставляють підрозділи КМДА. Розхідні матеріали — шурупи, цвяхи та інші — волонтери купують самостійно, замовляючи їх швидкою доставкою з «Епіцентру». Також часто БФ «Рокада» видає матеріали постраждалим мешканцям, а «Київські кажани» їх встановлюють, прибираючи скло, уламки тиньку та потрощені меблі.

До команди входять здебільшого молоді люди до 30 років, багато старшокласників та студентів. Однак, за словами координаторки, вікові обмеження відсутні.

Так влітку 2025 року, після того, як російською ракетою був зруйнований будинок і там загинули багато людей, серед яких 17-річний хлопець, до нашої команди долучилося багато його друзів, однокласників і хлопців, з якими він грав у футбол, — розповідає Софія-Катерина. — Дехто з них залишається з нами й досі — це наші найвідданіші волонтери.

Назва «Київські кажани» виникла невипадково.

Коли взимку стається ворожий обстріл, то ще у темряві ми їдемо на локацію. І повертаємося додому теж у темряві, тому що треба якомога більше встигнути зробити, — пояснює Софія-Катерина. — Так було і в лютому 2024 року, коли ворожий дрон влетів у багатоповерховий житловий комплекс на Теремках, там загинули люди. Тоді заїхали в темряві на допомогу й виїхали також пізно ввечері. Так і склали свою назву.

Найбільше Софії-Катерині запам’ятався саме випадок на Теремках. «Після російського прильоту загорілася квартира зоозахисниці, яка сама перебувала у важкому стані. Нашій команді довелося розбирати завали в її помешканні на одному з верхніх поверхів будинку. Там загинула велика кількість тварин. Ми діставали з-під завалів їхні тіла, складали, щоб згодом поховати».

Транспорту у команди немає, тому волонтери добираються на місця прильотів самотужки. З часом налагодились партнерські відносини з Uklon, завдяки чому «кажани» замовляють таксі за спеціальним промокодом з фіксованою ціною. Також допомагають ті, хто має власний транспорт.

«Ми не працюємо під час тривоги, всі — і мешканці, і наша команда — йдуть в укриття. Це обов’язкове правило», — наголошує координаторка. Волонтери залишають постраждалим свої номери телефонів, адже часто потрібна додаткова допомога, наприклад, у прибиранні помешкання, якщо господарі опинилися у лікарні.

Софія-Катерина Колісник долучилася до «Київських кажанів» у 2025 році. Вона вже знала про їхню діяльність і була причетна до волонтерства як членкиня іншої громадської організації. Згодом її запросили до команди завдяки досвіду в менеджменті та волонтерській діяльності на місцях прильотів.

«Я навчаюсь на 2 курсі в КНУ ім. Т. Г. Шевченка за спеціальністю «Соціальна робота». І в майбутньому хотіла б продовжити займатись тим, що роблю зараз — допомагати людям, які того потребують. Ну і, звісно, я мрію про мир та спокій для України», — ділиться Софія-Катерина Колісник.