Валентині Гончар — 100 років: берегиня спадщини Олеся Гончара святкує ювілей

Сьогодні, 22 липня, Україна відзначає 100-річчя Валентини Данилівни Гончар – визначної публіцистки, літературознавиці, редакторки, громадської діячки та багаторічної упорядниці й видавчині творчої спадщини свого чоловіка, видатного українського письменника Олеся Гончара.

Валентина Гончар (дівоче прізвище – Мала) народилася 22 липня 1926 року в Дніпропетровську (нині – Дніпро). З Олесем Гончаром вона познайомилася під час навчання у Дніпропетровському університеті. Подружжя прожило разом усе життя, аж до смерті письменника у 1995 році.

Її називають не лише музою, а й найближчою соратницею Олеся Гончара. Валентина Данилівна була його найближчим помічником: друкувала рукописи, вела листування, підтримувала письменника в найскладніші часи, зокрема під час кампанії цькування після виходу роману «Собор», і першою читала його нові твори.

Як нагадали у КМДА, саме Валентина Гончар друкувала під диктовку роман «Собор». Під її редакцією побачили світ 11 романів, вісім повістей, вісім збірок оповідань, публіцистичні праці та збірка фронтової поезії – загалом близько 35 книг. Ці твори були перекладені 68 мовами та видані більш ніж у 70 країнах.

Після смерті чоловіка Валентина Гончар повністю присвятила себе збереженню його творчої спадщини. Вона упорядковувала архіви, працювала над новими виданнями, брала участь у літературних заходах та ділилася спогадами про письменника. Зокрема, самостійно розшифрувала та підготувала до друку тритомник щоденників Олеся Гончара, що охоплює період із 1948 до 1995 року.

З ювілеєм Валентину Данилівну привітала заступниця голови КМДА Марина Хонда та вручила їй вітання від Київського міського голови.

«Століття її життя — це століття історії нашої країни. Вона пережила Другу світову війну, а сьогодні, у 100 років, знову живе в умовах війни. Це сильна жінка, яка зуміла зберегти не лише власну родину, а й культурну пам’ять цілого народу», — зазначила Марина Хонда.

Спадщина подружжя Гончарів сьогодні зберігається в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Там діє меморіальна кімната, де представлено понад тисячу експонатів, серед яких – друкарська машинка письменника та його особиста бібліотека, яку Валентина Гончар подарувала місту у 2018 році.

Під час зустрічі Марина Хонда також передала родині пам’ятну копію оповідання Олеся Гончара «Провесінь», надрукованого у 1955 році в газеті «Вечірній Київ». Оригінал цього твору нині зберігається в архівах видання як частина культурної спадщини.

Нагадаємо, Міжнародний біографічний центр у Кембриджі визнав Олеся Гончара «Всесвітнім інтелектуалом 1992-1993 років», а його роман «Собор» подавали на Нобелівську премію.