В Україні знову обговорюють право на короткоствольну зброю

Після резонансної стрілянини в Києві, яка забрала життя кількох людей, в Україні знову активно обговорюється питання права цивільних на володіння короткоствольною вогнепальною зброєю. Ця тема, що роками не має повноцінного закону, знову опинилася в епіцентрі як політичних, так і суспільних суперечок.

Інцидент у столиці став ключовим каталізатором для низки публічних заяв від посадовців та експертів. Частина владної еліти розглядає легалізацію пістолетів як потенційний інструмент для підвищення безпеки, тоді як інші бачать у цьому джерело нових ризиків.

Міністр внутрішніх справ Ігор Клименко підтримав ідею надати громадянам право на збройний самозахист, наголосивши на досвіді початку повномасштабної війни, коли цивільним вже видавали зброю. Він зазначив:«Люди мають отримати право на збройний самозахист, особливо з огляду на досвід, коли на початку повномасштабного вторгнення цивільні отримували зброю для спротиву».

Водночас, президент Володимир Зеленський наголосив на важливості розробки чіткої законодавчої моделі, до якої мають бути залучені парламент та Міністерство внутрішніх справ. Проти масового поширення зброї серед населення виступив керівник Офісу президента Кирило Буданов, охарактеризувавши це як «ілюзію безпеки».

Прихильники легалізації короткоствольної зброї посилаються на Конституцію України, яка гарантує кожному право на захист власного життя. Вони стверджують, що держава не завжди може забезпечити оперативний захист громадян, а пістолет є найбільш ефективним засобом самозахисту в критичних ситуаціях. Таким чином, цивільні особи повинні мати можливість протистояти злочинцям на рівних умовах. Крім того, деякі експерти підкреслюють, що значна кількість незадекларованої зброї вже функціонує на руках у населення, створюючи де-факто «тіньовий ринок без правил».

З іншого боку, скептики зауважують, що масова легалізація не є гарантією зниження рівня злочинності. Вони виокремлюють такі основні ризики:

• психологічна неготовність людей до застосування зброї;
• висока ймовірність випадкових або емоційно спровокованих інцидентів;
• перевага організованих злочинців над пересічними громадянами;
• складність доведення правомірності дій у межах самооборони.

Військові експерти також доповнюють, що в реальних конфліктних ситуаціях пістолет часто не дає значної переваги проти підготовленого нападника, який може мати автоматичну зброю або спеціалізовані тактичні навички.

Наразі в Україні відсутній окремий закон, який би чітко регулював обіг цивільної зброї. Регулювання цієї сфери здійснюється за допомогою відомчих наказів МВС, що діють ще з кінця 1990-х років, а також підзаконних актів, постанов і норм Кримінального та Адміністративного кодексів. Фактично, основним документом залишається інструкція МВС 1998 року, що, на думку юристів, створює правову невизначеність для громадян та правоохоронців.

За оцінками Міністерства внутрішніх справ, на руках у громадян може перебувати від 2 до 5 мільйонів одиниць незареєстрованої зброї. Значна частина цього арсеналу з’явилася після початку повномасштабного вторгнення, коли зброя видавалася для оборони без належного обліку. Правоохоронні органи регулярно звітують про масштабні вилучення, які включають десятки тисяч одиниць стрілецької зброї, мільйони набоїв та тисячі гранат і вибухових пристроїв.

У парламенті вже розглядається законопроєкт про цивільну зброю, хоча він і викликає значні суперечки. Серед його ключових положень:

1. дозвіл на короткоствольну зброю лише з 30 років;
2. обов’язковий стаж володіння іншою зброєю;
3. заборона вільного носіння пістолетів у місті;
4. зберігання виключно вдома або в тирі;
5. суворі перевірки умов зберігання.

Окремо законопроєкт передбачає можливість носіння травматичної зброї, але також із жорсткими обмеженнями.

Суспільна думка щодо цього питання також розділена. Опитування, проведене через цифрові сервіси у 2022 році, показало, що близько 60% громадян підтримують легалізацію пістолетів. Водночас майже 20% виступають лише за обмежене право на транспортування зброї, тоді як решта повністю проти будь-якого розширення доступу.

Україна стоїть перед класичною дилемою безпеки: чи стане зброя ефективним інструментом захисту для громадян, чи, навпаки, спровокує додаткові ризики. Дискусія фактично обертається навколо двох основних підходів: створення системи контрольованої цивільної зброї з обов’язковим навчанням і жорстким регулюванням, або ж збереження поточної моделі з частковими дозволами та загальною забороною короткоствольної зброї. Остаточної відповіді наразі немає, і парламент готується до нового етапу обговорення, який визначить майбутні правила обігу зброї в країні на багато років уперед.