У Михайлівському монастирі відкрили унікальний простір із церквою XII століття

У Всесвітній день музеїв, 18 травня, у Михайлівському Золотоверхому монастирі Києва відкрили унікальний музейно-археологічний простір «Надбрамна церква та Київ X–XIII століть». Відтепер для відвідувачів доступні розкопані залишки монастирської брами та Надбрамної церкви XII століття, які були сховані під землею протягом дев’яти століть.

Цей простір розташований безпосередньо над фундаментами стародавньої споруди, яка одночасно слугувала вхідною брамою. Археологічні дослідження на цій ділянці проводили ще у 1998–1999 роках під керівництвом доктора історичних наук Гліба Івакіна, під час відбудови дзвіниці та собору.

Тоді археологи виявили фундаменти надбрамної церкви, її абсиду та два склепи, один з яких містив людські останки. Розкоп накрили захисним павільйоном із планами на музеєфікацію. Проте згодом про пам’ятку надовго забули, і до неї повернулися лише після оновлення команди ДІАЗ «Стародавній Київ».

«Все почалося з того, що до мене звернувся археолог Іван Зоценко із проханням оглянути фундаменти колись розкопаної надбрамної церкви. Тоді все нагадувало купу піску на пляжі… Цим піском колись законсервували історичні фундаменти», — згадує керівник заповідника Роман Маленков.

Історики розповідають, що місце, де згодом постала брама монастиря, у X–XI століттях слугувало могильником. Пізніше тут звели дерев’яну браму, яку у XII столітті замінила мурована. Фундамент з бутового каменю тримав стіни з цегли-плінфи, а над проїздом височіла одноапсидна церква довжиною майже 11 метрів. До неї вели сходи з двох бічних камер.

Інтер’єр церкви був пишно оздоблений фресками та мозаїчними іконами. Знайдені під час розкопок кубики смальти свідчать про убранство, гідне князівського храму. Монастир, спочатку відомий як Дмитрівський, а згодом перейменований на Михайлівський, заснували за часів князювання Ізяслава та Святополка — нащадків Ярослава Мудрого.

Браму та церкву зруйнували, спаливши її, під час монгольської навали у грудні 1240 року. Її рештки остаточно розібрали лише у XV–XVI століттях.

«Це витоки Михайлівського Золотоверхого монастиря, який зараз фактично є головним храмом України. Такі релікти домонгольського Києва дуже нам цінні — їх не так багато лишилося в місті», — наголошує Олена Попельницька, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник «Центру консервації предметів археології» КМДА. Вона додає, що відомо лише про три надбрамні церкви — Печерську, на Золотих воротах і у Михайлівському.

Дивом є те, що ці мури взагалі збереглися до наших днів. У XIX столітті Київ переживав масштабний будівельний бум, який знищив більшість середньовічних археологічних пам’яток. Однак монастирська огорожа виступила природним захистом, і будівельна лихоманка сюди не дісталася.

Повторне розчищення та консервацію фундаментів проводили спільно Інститут археології НАН України, ДІАЗ «Стародавній Київ» та Київський науково-методичний центр з охорони пам’яток. Під час цих робіт траплялися й цікаві знахідки.

Наприклад, археологи виявили відбитки лап давніх київських собак та плінфу зі слідом дорослого чоловіка. Перед випалюванням сформовану з глини цеглу сушили просто на землі, і тварини вільно гуляли по ній. Археологи припускають, що чоловічий слід міг бути своєрідним «автографом», що дійшов до нас крізь дев’ять століть.

Для приведення об’єкта до ладу провели близько двох десятків волонтерських толок. До них долучилися ГО «Україна Інкогніта», ГО «Сміливі відновлювати» (відома допомогою у відбудові пошкоджених від агресії РФ будівель), а також VIHAREV Architects & Engineers, які забезпечили 10 тонн гравію, та інші партнери. Центр консервації предметів археології облікував пам’ятку, надав інформаційні банери та стенди.

Найближчим часом у просторі облаштують також експозицію з археологічними знахідками, які зараз упорядковують та атрибутують. Крім того, майданчик стане базою для тематичних виставок.

Надбрамна церква стане частиною екскурсійного маршруту Музею історії Михайлівського Золотоверхого монастиря. Команда заповідника вже планує наступний крок: інтегрувати до маршруту льох 1713 року — найстаріший із відомих у Києві підземних льохів подібного типу. За словами Романа Маленкова, це підземелля вражає, і нічого подібного як музейний простір у місті досі не існує.

«Я впевнений, що ми дійдемо згоди — і там буде музей-льох із діжками й експонатами, які розповідатимуть, як цей простір використовували монахи», — ділиться планами Роман Маленков. Переговори щодо майбутнього льоху ще тривають, але в заповіднику налаштовані оптимістично.

Історія Надбрамної церкви підкреслює важливість збереження археологічних пам’яток та їх доступності для широкого загалу. Олена Попельницька наводить приклади Кракова та Чехії, де підземні частини середньовічних міст музеєфіковані та приваблюють тисячі туристів.

У Києві вже є успішні приклади такого підходу: Печерська брама на Майдані Незалежності та консервація трапезної церкви XII століття у Києво-Печерській лаврі. Збереження мурів Надбрамної церкви Михайлівського монастиря — ще один важливий крок у цьому напрямку.