Стрілянина у Києві 18 квітня: алгоритм дій під час небезпеки

18 квітня у Голосіївському районі Києва відбулася резонансна подія: озброєний чоловік відкрив вогонь по людях, а потім забарикадувався у супермаркеті, взявши заручників. Цей інцидент, який розгорнувся вдень у районі Деміївської площі, завершився штурмом та ліквідацією нападника. На жаль, трагедія забрала життя людей і залишила десятки постраждалих, знову порушивши питання про правила поведінки в таких критичних ситуаціях.

Нападник спочатку хаотично стріляв по цивільних на вулиці, після чого перемістився до супермаркету. Там він забарикадувався та захопив заручників, що значно ускладнило ситуацію. До місця події оперативно прибули спеціальні підрозділи Національної поліції, зокрема КОРД, а також переговорники для встановлення контакту.

Ситуація була особливо небезпечною через непередбачуваність дій зловмисника. Він не висував жодних вимог, не виходив на контакт і діяв хаотично та непередбачувано. Стрілянина по цивільних без вибору створила ризик масових жертв у місці великого скупчення людей, що робить подібні інциденти одними з найскладніших для реагування.

Після таких подій в Україні часто виникає одна й та сама проблема: люди з цікавості залишаються поблизу місця події. Однак, військовий психолог Олена Нагорна наголошує, що цікавість під час стрілянини є смертельним ризиком.

«Насамперед, опануйте свою цікавість — не треба іти перевіряти, а що ж там таке відбувається. Почули постріли або звуки, схожі на них, — одразу реагуйте».

У момент небезпеки вирішальне значення має швидка реакція, а не усвідомлення ситуації. Алгоритм дій є досить простим, але ефективним для збереження життя:

• пригнутися або впасти на землю;
• не дивитися у бік стрілянини;
• миттєво шукати укриття;
• не бігти відкритим простором довго.

Перші секунди є вирішальними, і перебування на місці з намаганням «розібратися» автоматично підвищує рівень ризику.

Важливо розрізняти надійні та ненадійні укриття. Багато людей інстинктивно ховаються за будь-чим, що прикриває тіло, але не все може зупинити кулю. Надійним укриттям вважаються бетонні та цегляні стіни, земляні насипи, бордюри з бетону, великі дерева та масивні металеві конструкції. Вони здатні фізично захистити від куль.

Натомість, ненадійне укриття забезпечує лише візуальне прикриття, не зупиняючи кулю. До таких відносяться скло та вітрини, гіпсокартон, тонкі перегородки, фанерні двері, меблі та пластикові конструкції. При виборі укриття пріоритет слід надавати тому, що може забезпечити фізичний захист.

Якщо є можливість покинути небезпечну зону, не слід зволікати. Правильні дії включають рух у протилежний бік від пострілів, пересування короткими перебіжками, використання будівель, стін та дерев як прикриття. Важливо уникати відкритих площ, не користуватися ліфтами та не бігти у натовп, щоб вийти із зони ураження.

У ситуації, коли втекти неможливо, а стрілянина відбувається близько, слід діяти за принципом «завмерти й сховатися». Основні правила передбачають зайняття положення сидячи або лежачи, мінімізацію рухів та відсутність виглядання з укриття без потреби. Також необхідно вимкнути звук телефону, включно з вібрацією, і не створювати шуму.

Якщо ви опинилися в приміщенні (магазин, офіс, кафе, під’їзд) під час стрілянини, діяти потрібно швидко. Слід зачинити двері та забарикадувати вхід меблями або важкими предметами. Важливо вимкнути світло, відійти від дверей та вікон, а також лягти або низько сісти не на прямій лінії входу, щоб не стати потенційною мішенню.

На вулиці без укриття найкращий варіант — негайно лягти. Необхідно впасти на землю або підлогу (якщо в приміщенні) і закрити голову руками. Слід уникати довгого бігу відкритою територією, рухаючись лише короткими перебіжками до найближчого укриття. Біг по прямій лінії під час стрілянини значно підвищує ризик бути ураженим.

У натовпі небезпека може бути не меншою, ніж від стрілянини, через ризик падіння та затоптування. Важливо не бігти проти руху натовпу, а рухатися за потоком, поступово намагаючись вийти з нього. Рекомендується захищати грудну клітку, схрестивши руки перед собою, та уникати вузьких місць, таких як сходи, входи, двері чи турнікети. Головне завдання — не впасти.

Якщо поруч діти, дорослий має зберігати спокій, оскільки дитина копіює його поведінку. Необхідно взяти дитину за руку або притиснути до себе, давати короткі та впевнені команди: «Ляж», «Тихо», «За мною». Психологи радять фізичний контакт як ефективний спосіб зниження тривоги у дитини.

Для дітей розроблено простий алгоритм, який легко запам’ятати навіть у стресі: «Біжи – Ховайся – Повідомляй».

1. Біжи: не зупиняйся дивитися, біжи у протилежний бік, кидай речі, які заважають руху, не чекай інших.
2. Ховайся: заходь у найближчу будівлю, тримайся подалі від вікон, лягай за міцні предмети, телефон повністю на беззвучний режим.
3. Повідомляй: дзвони 102 тільки коли ти у безпеці, коротко скажи: де ти, що бачиш, чи є поранені.

Допомога пораненим є важливою, але першим правилом є не стати ще однією жертвою. Необхідно оцінити безпеку зони: якщо стрілянина триває, не виходити на відкритий простір. Допомагати можна лише тоді, коли є укриття або прикриття, оскільки рятувати інших, перебуваючи під прицілом, неможливо.

Коли на місце події прибувають поліція або спецназ, вони діють швидко та жорстко, сприймаючи будь-який рух як потенційну загрозу. Слід не бігти до поліції, тримати руки на виду або підняти, не робити різких рухів, не сперечатися і чітко виконувати всі команди. Намагатися «пояснити ситуацію» в такий момент — недоречно.

Після того, як загроза минула, повна безпека ще не настає. Може існувати ризик другого нападника, вибухівки, хаосу чи паніки. Слід залишати місце повільно, без метушні, уникати натовпу, не підходити до тіл, уламків чи покинутих речей. Важливо коротко повідомити близьким: «Я в безпеці» та не поширювати неперевірену інформацію.

Існують категоричні заборони під час таких подій. Після трагедії 18 квітня було багато випадків викладання відео та фото ще під час спецоперації, що є вкрай небезпечним. Заборонені дії включають зйомку відео або фото, вихід «подивитися, що відбувається», повернення за речами, біг до місця події з цікавості, ігнорування команд поліції та ведення прямих ефірів, які можуть розкрити позиції силовиків. Це не лише ризик для життя, а й не відповідає журналістським стандартам.

Експерти формулюють просту логіку виживання: «тихо – низько – укриття». Це правило є універсальним і працює на вулиці, в магазині чи транспорті, допомагаючи мінімізувати ризики в умовах небезпеки.

Головне, що потрібно пам’ятати в таких ситуаціях, це те, що контроль над нападником є неможливим. Як підкреслює військовий психолог Олена Нагорна: «Ви не повинні контролювати ситуацію. Ваше завдання — контролювати себе і мінімізовувати ризики». Тому найкращий підхід — не геройствувати, не шукати видовищ, не сперечатися і не намагатися «розібратися». У критичних ситуаціях життя часто вирішують секунди і правильна реакція.