Київ попрощався із сестрами Яковлєвими, загиблими від ракети 14 травня

У Михайлівському Золотоверхому соборі Києва сьогодні попрощались із сестрами Яковлєвими – 12-річною Любавою та 17-річною Вєрою, чиї юні життя обірвала російська ракета 14 травня. Ця скорботна подія відбулася між двох сирен повітряної тривоги.

На відспівування юних киянок, що загинули під час масованого комбінованого удару по столиці, прийшли студенти та викладачі коледжу, де навчалась Вєра. Також були присутні військові, друзі родини та просто небайдужі мешканці міста. Багато з них принесли квіти, одягнені в чорне.

Дві білі труни зі світлинами сестер, буханцями хліба та букетами квітів стояли посеред храму. Під час звернення священик зазначив, що душі дівчат перебуватимуть у місці блаженства. Мама Тетяна прощалася з доньками. Три роки тому на фронті загинув їхній тато, Євген.

Подруга родини Наталя, яка дружить з Яковлєвими понад 20 років, поділилася спогадами з «Вечірнім Києвом»:

«Ми з Женєю ще до появи його донечок стали кумами. Потім у них з’явились ці дві світлі дівчинки. Це була така родина, що згадуючи навіть зараз я усміхаюсь з теплом. Від них воно йшло буквально… Ми дружили після інституту. Чудові дівчатка-янголятка, війна наздогнала донечок Євгена… Ми дізнались про цю трагедію від друзів, всі живемо поруч. Мама дівчаток до останнього чекала, що їх знайдуть живими. І тепер я молюсь, щоб у Тані вистачило сил жити…»

Голова студради коледжу, де навчалася 17-річна Вєра, Анастасія Чернишева, розповіла, що студенти групи “дж” (живописці) одразу поїхали на місце трагедії, коли дізналися про руйнування під’їзду багатоповерхівки на Харківському. Вона зазначила, що це перша загибла студентка навчального закладу.

Однокурсники чекали разом з рятувальниками результатів пошуків, підтримували мешканців будинку. Коли знайшли тіла сестер, вони принесли квіти, м’які іграшки та світлини до місця трагедії.

Куратор групи, викладач Фахового коледжу мистецтв та дизайну КНУТД Дмитро Коваль, який був безпосереднім педагогом Вєри, згадав дівчинку ще під час вступу на спеціальність «живопис» після 9 класу.

«У неї завжди була власна дума. Вона була доброю й талановитою. Вєра і Любава — це те покоління українців, на яких тримається стрижень духу і міць нашої нації. Вона була дуже самостійною, характерною та сильною. Її однокурсники кажуть, що вона, як друг, ніколи не була байдужою та не стояла осторонь. До останньої хвилини під час розбирання завалів всі студенти стояли під будинком, на жаль — підтвердилось найстрашніше…»

Інший викладач коледжу, Максим Мазур, назвав трагедію світовою:

«У 21 столітті такі злочини і вбивства. Це неможливо усвідомити, що ми живемо серед поки що непокараних злочинів…»

Після відспівування два катафалки вирушили на Байкове кладовище. За традицією, що склалася під час війни, усі присутні стали навколішки, а в монастирі били у дзвони. У цей момент знову пролунала повітряна тривога.

Нагадаємо, 14 травня Київ потрапив під масований комбінований російський удар, під час якого ворог застосував балістичні ракети та безпілотники. У Дарницькому районі обвалилися конструкції дев’ятиповерхового житлового будинку.

За офіційними даними, внаслідок атаки загинули 24 особи, серед яких троє дітей. Ще 48 киян отримали поранення різного ступеня тяжкості. Окрім сестер Яковлєвих, у зруйнованому під’їзді також загинула 15-річна учениця 9-го класу Ліцею №237 разом із її батьком та бабусею.

Президент України повідомив, що удар було завдано ракетою Х-101. Київська міська прокуратура розпочала досудове розслідування за фактом масованої атаки, відкривши провадження за статтею про порушення законів та звичаїв війни, поєднане з умисним вбивством. 15 травня у столиці оголосили День жалоби.