Антидепресанти: коли потрібні, як працюють та чи варто їх боятися
Поділитися в
Копіювати посилання
Попит на антидепресанти в Україні за останні два роки зріс на 72%, про що свідчать дані сервісу Liki24, який аналізує структуру замовлень лікарських засобів. Фахівці пояснюють цю тенденцію наслідками повномасштабної війни, хронічним стресом та погіршенням психоемоційного стану українців. Водночас навколо цих препаратів досі існує чимало страхів та стереотипів.
Щоб розібратися, коли антидепресанти справді потрібні і чи варто їх боятися, ми поспілкувалися з лікарем-психіатром Консультативно-діагностичного центру Шевченківського району Києва, членом Української та Європейської асоціацій психіатрів Олександром Боднею.
Коли час звернутися до психіатра
Лікар Бодня наголошує:
«Насамперед важлива тривалість симптомів. Якщо людина щонайменше два тижні поспіль помічає за собою фізичне виснаження, слабкість, втрату мотивації та інтересу до занять, які раніше приносили задоволення, це вже привід звернути увагу на свій стан.»
Також насторожити мають пригнічений настрій, підвищена дратівливість, емоційна нестабільність, плаксивість або постійне відчуття внутрішньої напруги. Окрему увагу варто звернути на тривожність, яка не минає і супроводжується фізичними проявами: відчуттям клубка в горлі, важкістю в грудях, пришвидшеним серцебиттям без очевидної причини, підвищеною пітливістю, тремором рук чи ніг, інколи навіть онімінням окремих ділянок тіла. Якщо такі симптоми зберігаються тривалий час і впливають на якість життя, це сигнал, що варто звернутися до фахівця.
Коли без антидепресантів справді важко обійтися
Олександр Бодня зазначає, що приблизно 80% його пацієнтів отримують ті чи інші медикаментозні призначення. Проте він завжди оцінює, чи може людина впоратися зі своїм станом без антидепресантів, особливо якщо симптоми не надто виражені, а пацієнт має достатньо внутрішніх ресурсів.
«Якщо стан не покращується або симптоми починають заважати повсякденному життю, тоді розглядаємо медикаментозну терапію. Досить часто йдеться не одразу про антидепресанти, а про допоміжне лікування — наприклад, протитривожні чи заспокійливі препарати»,
— пояснює психіатр. Такий підхід ефективний, зокрема, для пацієнтів, які вже працюють із психотерапевтом.
Найчастіше антидепресанти застосовуються при депресивних та тривожних розладах. Також вони можуть використовуватися при соматоформних розладах, коли психологічні проблеми проявляються через фізичні симптоми, а також у складі лікування посттравматичного стресового розладу (ПТСР). У випадку ПТСР лікування зазвичай поєднує медикаментозну підтримку та психотерапію.
Крім того, антидепресанти можуть призначатися пацієнтам після черепно-мозкових травм, контузій, інсультів та інших органічних уражень нервової системи, якщо в них розвиваються відповідні психоемоційні порушення. Іноді ці препарати використовують навіть при біполярному афективному розладі, але таке лікування потребує особливої обережності.
Розвінчуємо міфи: залежність, “овоч” та зміна особистості
Психіатр визнає, що багато пацієнтів досі бояться антидепресантів. Це пов’язано зі стереотипами, недостатньою обізнаністю або негативним досвідом. Тому важлива роз’яснювальна робота: як працюють препарати, для чого призначаються та як їх правильно приймати. Сучасна психіатрія, за словами Бодні, ґрунтується на партнерстві лікаря і пацієнта.
«Ми не просто призначаємо лікування, а працюємо як команда. Разом аналізуємо ситуацію, обговорюємо можливі варіанти терапії та спільно рухаємося до результату,»
— зазначає лікар.
Залежність: міф
Найпоширеніший страх щодо антидепресантів – залежність. Проте Олександр Бодня категорично спростовує це:
«Насправді це міф. Антидепресанти не викликають фізичної залежності. Вони не впливають на ті механізми в мозку, які відповідають за формування хімічної залежності від речовини.»
Водночас може виникати психологічна залежність, коли людина боїться, що без препарату не зможе нормально функціонувати. Тому важливо не лише призначити лікування, а й пояснити пацієнту його дію. Лікар також підкреслює, що антидепресанти не можна різко скасовувати самостійно. Відміна відбувається поступово, зі зменшенням дозування та оцінкою самопочуття, а за потреби – з психотерапевтичною підтримкою.
“Овоч” та зміна особистості: застарілі стереотипи
Ще один стійкий міф — що антидепресанти перетворюють людину на «овоч». Олександр Бодня вважає, що це відгомін радянської психіатрії з її примусовим лікуванням та старими препаратами з великою кількістю побічних ефектів, які дійсно могли викликати загальмованість.
«Сьогодні ситуація зовсім інша. Сучасні антидепресанти не ставлять за мету приглушити емоції чи позбавити людину активності. Навпаки — вони допомагають відновити енергію, мотивацію та інтерес до життя,»
— говорить психіатр.
Щодо страху зміни особистості, це «абсолютний міф», стверджує лікар. Антидепресанти не змінюють особистість чи свідомість людини. Насправді вони допомагають повернути те, що забрала депресія: енергію, мотивацію, інтерес до життя та здатність отримувати задоволення. Однак самі лише препарати не вирішують усіх проблем, подальше одужання залежить від способу життя та роботи над собою.
Як працюють сучасні антидепресанти
Сучасні антидепресанти діють по-різному залежно від групи. Найчастіше використовуються селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (ССЗЗС). Вони допомагають мозку ефективніше використовувати власні нейромедіатори — речовини, що відповідають за настрій, емоційний стан, мотивацію та відчуття задоволення.
«Антидепресанти не додають в організм якихось нових речовин і не створюють штучного відчуття щастя. Вони лише допомагають довше зберігати й ефективніше використовувати ті ресурси, які вже є в організмі,»
— пояснює Олександр Бодня.
Дія таких препаратів розвивається поступово, оскільки мозку потрібен час для відновлення нормальної роботи біохімічних процесів. Вони допомагають нервовій системі повернутися до збалансованого режиму роботи.
Бувають випадки, коли препарат не підходить пацієнту через нечутливість до діючої речовини, побічні реакції або неправильно встановлений діагноз. Тому в психіатрії вкрай важливе регулярне спостереження, що дозволяє коригувати дозування або підбирати інший препарат.
Чому трапляються рецидиви
Рецидиви трапляються доволі часто, особливо в умовах постійного стресу через війну. Людина може успішно завершити лікування, але після чергової травматичної події її стан знову погіршується.
«Часто можна почути думку, що після антидепресантів людина нібито вже не здатна самостійно справлятися зі стресом. Але тут важливо поставити інше запитання: чи володіла вона цими навичками до початку лікування?»
— зауважує лікар.
Саме тому Олександр Бодня рекомендує пацієнтам психотерапію: близько 90% своїх пацієнтів він скеровує до психолога або психотерапевта. Медикаменти стабілізують стан, але для довгострокового результату потрібно навчитися самостійно долати життєві виклики.
Небезпека самолікування антидепресантами
Самолікування антидепресантами, які відпускаються за рецептом, є вкрай небезпечним. Лікар-психіатр регулярно стикається з випадками, коли люди починають лікувати себе самостійно, керуючись порадами з соцмереж.
Призначення антидепресантів потребує точної діагностики, врахування індивідуальної чутливості, правильного дозування та схеми початку лікування. Через самолікування люди стикаються з побічними ефектами, припиняють прийом, а надалі відмовляються від лікування взагалі.
Більш серйозні ризики включають провокування маніакального епізоду у випадку не діагностованого біполярного розладу. Антидепресанти можуть не лише не допомогти, а й погіршити стан людини, оскільки навіть препарати однієї групи відрізняються за дією та підбираються індивідуально.
«Препарат, який чудово допоміг одній людині, може виявитися невдалим вибором для іншої,»
— наголошує Бодня. Він підкреслює, що готовність обговорювати всі питання з пацієнтом та пояснювати вибір терапії є ключовою.
На завершення Олександр Бодня підсумовує:
«Антидепресанти не є ні друзями, ні ворогами. Це інструмент. І те, наскільки він буде корисним, залежить від того, як і коли його застосовувати.»
