Анатолій Криволап: «ню», пейзажі та сакральне мистецтво до 80-річчя майстра

Український художник Анатолій Криволап, якому 11 вересня цього року виповниться 80 років, став головною зіркою відразу кількох виставкових проєктів. Напередодні ювілею його творчість, від виразних «ню» до глибоких пейзажів та сакральних образів, представлена у Києві та Львові.

Анатолій Криволап, відомий як майстер кольору, використовує відкриті, яскраві та насичені відтінки як свій головний інструмент та об’єкт досліджень, гармонійно поєднуючи їх на полотні. Його роботи зачаровують енергією та емоційною глибиною.

«Живописні НЮ» в Goldens: еволюція жіночого образу

В Аукціонному домі Goldens триває перша в кар’єрі художника персональна виставка, повністю присвячена жанру «ню» — «Живописні НЮ». Ця експозиція демонструє, як змінювався цей напрям у творчості майстра протягом чотирьох десятиліть.

Основний акцент зроблено на ранніх роботах 1990-х років. У цей період Анатолій Криволап активно розвивав жанр ню, створюючи яскраві, експресивні полотна з характерною для нього енергійною пастозною фактурою та насиченим колоритом.

«Узагальнена пластика і колір яскравіше виявляють образ жіночності, — говорить Анатолій Криволап. — Щодо оголених — поставив собі чітке завдання: зафарбувати пласт тіла емоційним кольором. І я зробив низку полотен, у кожному з яких жіноча фігура іншого кольору: від білого до темно-фіолетового. Використав усі кольори: є червона, оранжево, жовта, синя, блакитна… навіть зелена. Темно фіолетовою завершив. Ні, останньою поки що є біла, що на тлі моря».

До експозиції також увійшли знакові твори 1980-х, 2000-х і 2020-х років, зокрема: «Вечірній пляж. Тулуза» (1985-1993), «Біля дзеркала» (1991), «Лежача модель» (1995), «Рожевий ранок» (1999), «Літо» (2000) та «Оголена» (2022).

У живописі Криволапа жіноча фігура втрачає портретну конкретність, перетворюючись на універсальну пластичну форму, що існує в напруженому колірному просторі. Художник свідомо відмовляється від академічної деталізації на користь емоційної експресії, перетворюючи тіло на частину живописної енергії, де лінія, колір та фактура створюють єдину виразну форму.

Кандидат мистецтвознавства Олеся Авраменко в каталозі до виставки зазначила, що митець, милуючись жіночим тілом, захоплюється насамперед сполученням барв та мінливістю світла й тіней. У цьому вона вбачає його перегукування з Жоржем Браком і навіть Пабло Пікассо, а за пластикою — співзвучність з Амедео Модільяні та Егоном Шиле.

• Коли: до 22 травня, з понеділка по суботу з 12:00 до 19:00 (неділя вихідний)
• Де: Аукціонний дім GOLDENS, вул. Леоніда Первомайського, 4
• Вхід: вільний

Пейзажі та натюрморти: кольорове переживання в галереї Олександра Брея

У залах галереї Олександра Брея також можна оглянути виставку творів Анатолія Криволапа, де переважають пейзажі та натюрморти. Саме з роботи з кольоровими сполученнями та пейзажу художник починав свій творчий шлях.

Поступово пейзаж у його роботах трансформувався у глибоке емоційне переживання, очистившись від зайвих деталей і наситившись кольорами. Митець свідомо відмовляється від дрібниць, залишаючи на полотні лише небо, землю та самотній силует — коня, хати чи дерева. Цей лаконізм дозволяє глядачу зануритися у стихію кольору та отримати потужний емоційний заряд. Більшість робіт побудовані на домінуванні горизонтальних ліній, що створює відчуття монументальності та спокою.

«Для мене колір — це нерв, — говорить художник. — Це чиста енергія, яка має збігатися з моїм внутрішнім станом у момент творчості. Прагну знайти точку, де фарба перестає бути речовиною і стає почуттям. У моїх картинах головне — не сюжет, а стан».

• Коли: до 31 травня, графік роботи: середа, п’ятниця, субота 11:00 — 16:00
• Де: галерея Олександра Брея, Андріївський узвіз, 3
• Вхід: вільний

«Першообрази» у Львові: діалог між створенням і руйнуванням

Творчість Анатолія Криволапа представлено не лише в столиці. До 14 червня у Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького триває спільний з ГО «Музей авангарду» проєкт «Першообрази».

Ця виставка пропонує поглянути на доробок митця крізь призму пошуку первинного образу — того, що передує формі, але визначає її внутрішню сутність. Експозиція об’єднує живописні роботи нефігуративного напрямку художника різних періодів із його сакральним досвідом — іконами, створеними під час розпису храму в селі Липівка Київської області.

Упродовж 2014-2026 років Анатолій Криволап разом із монументалістом Ігорем Ступаченком розписує цей храм, поєднуючи традиційні іконографічні сюжети із сучасною художньою мовою. Насичений колір, узагальнені форми та особлива робота зі світлом стали містком, що поєднав живописну практику митця із сакральним простором.

Одна із зал виставкового простору присвячена мультимедійному проєкту «ХРАМ», що висвітлює наслідки розстрілу церкви Покрова Пресвятої Богородиці у Липівці під час окупації ворогом Київської області у 2022 році. Після знищення храму російською агресією, ікони та фрагменти руїн набувають нового значення. Вони є не лише свідченням втрати, а й матеріальними носіями образу, що зберігає свою присутність попри руйнування. Виставка розгортається як діалог між створенням та зникненням, формою та її руйнацією, видимим і внутрішнім.

Наступні проєкти та творчий шлях майстра

У вересні у Києві планують відкрити нові, масштабні проєкти до ювілею Анатолія Криволапа. Попередньо, виставки заплановані у Національному музеї «Київська картинна галерея» та «Музеї авангарду».

Анатолій Криволап народився у 1946 році в місті Яготин. Художню освіту здобув у Київському художньому інституті (нині Національна академія образотворчого мистецтва та архітектури), де навчався в майстерні Віктора Пузирькова. У молодому віці визначив свої вподобання та вектор мистецьких пошуків, але протягом кількох років вів непублічний спосіб життя, розвиваючи власні художні погляди поза межами єдиної радянської системи.

Лише у 1986 році, через 10 років після закінчення інституту, він знайшов свою техніку, і саме тоді з-під його пензля з’явилися перші абстрактні образи. Відчутний перелом для майстра розпочався в середині 1980-х років після «відкриття» фовістів. З кінця 1980-х років ім’я Анатолія Криволапа стало частіше з’являтися в арт-просторі, його живописний темперамент відзначали критики.

У 1992 році він став співзасновником групи «Живописний заповідник» разом із Тіберієм Сільваші, Олександром Животковим, Марком Гейком та Миколою Кривенком. Ця група мала значний вплив на сучасне українське образотворче мистецтво протягом десятиліття. У 2007 році художник звернувся до візуального першообразу світла, створивши програмну композицію «Структури».

У 2011 році Анатолія Криволапа визнали «Людиною року» в Україні, а його роботи двічі встановлювали світові рекорди продажів сучасного українського мистецтва на міжнародному арт-ринку. У 2012 році художник отримав Національну премію імені Т.Г. Шевченка. Нині він живе та працює у Києві та Яготині.