«Академік» зі 110-ї бригади: шлях від кухаря до аеророзвідника та реабілітація у Вінниці

Боєць 110-ї бригади з позивним «Академік», колишній кухар Дмитро Накалюжний, проходить складну реабілітацію у Вінниці після важкого поранення та втрати кінцівки. Він розповів «Суспільному» про свій шлях від кухонної плити до керування дронами, обставини трагічного поранення та виклики адаптації до життя з протезом.

На початку повномасштабного вторгнення Дмитро Накалюжний, який до березня 2022 року не мав військового досвіду, добровільно пішов до лав ЗСУ. Його рішення було свідомим: він побачив, як перші добровольці вирушають захищати Запорізький напрямок, і зрозумів, що не може залишатися осторонь.

Після місячного вишколу «Академіка» призначили кухарем у новосформованій 110-й бригаді. Проте військовий невдовзі вирішив змінити профіль. Він пройшов курс у розвідувальній роті, опанував керування безпілотниками та почав здійснювати аеророзвідку, коригуючи вогонь по окупантах.

Я зрозумів, що роблю замало для перемоги, це був надто малий вклад у процес. Ми свідомо розуміли, що можемо загинути чи дістати поранення, але тоді не було часу вагатися.

Наприкінці січня, під час виконання бойового завдання, Дмитро вирішив супроводити побратима, який мав іти на позицію один. У лісосмузі пролунав вибух: «Академік» дістав важкі мінно-вибухові травми обох ніг. Незважаючи на це, він зміг самостійно накласти собі турнікет. На жаль, його побратим загинув на місці, а на евакуацію довелося чекати близько трьох годин.

Після стабілізаційного пункту пораненого доставили до Запоріжжя. Через значну втрату крові та серйозні ушкодження лікарям довелося ампутувати ліву ногу. Для подальшого формування культі та загоєння ран Дмитро переніс ще п’ять операцій уже у Вінниці.

Процес протезування затягнувся через необхідність повторного хірургічного втручання. Зараз військовий вже другий місяць опановує тимчасовий протез. Первинне протезування завжди починається з такого навчально-тренувального протеза, щоб кукса сформувалася, а м’язи адаптувалися до навантажень. Лише після цього, зазвичай упродовж першого року, виготовляють постійний біонічний або механічний протез.

За словами оборонця, відновлення ускладнюють фантомні болі та тривалий період звикання до штучної кінцівки, який може тривати від одного до двох років. Попри ці труднощі, Дмитро вже повернувся до кермування автомобілем та самостійно пересувається містом.

Водночас «Академік» наголошує на гострій проблемі недосконалості міської інфраструктури для людей з інвалідністю.

Якщо в тебе немає ноги, постає дуже багато питань щодо комфорту пересування як містами, так і загалом закладами.

Наразі боєць 110-ї бригади продовжує підготовку до встановлення постійного протеза. Справедливим миром для України Дмитро Накалюжний вважає не просто припинення вогню, а невідворотне й реальне покарання для всіх, хто розв’язав цю війну.