«Спільна сцена»: ЮНЕСКО та українські музеї досліджують єврейську спадщину театру

Музей театрального, музичного та кіномистецтва України та Львівська «Галерея сценографії» у партнерстві з ЮНЕСКО розпочали масштабний виставково-дослідницький проєкт під назвою «Спільна сцена». Його мета – дослідити та представити багату мистецьку спадщину українських сценографів єврейського походження, які протягом ХХ століття активно формували обличчя українського театру.

Кураторами проєкту виступають доктор культурології Сергій Руденко та головна зберігачка фондів Музею театрального, музичного та кіномистецтва України, дослідниця українського театрального авангарду Тетяна Руденко. Ініціатива прагне спростувати поширені стереотипи, які штучно відокремлюють єврейську спільноту від українського культурного процесу.

Культурна спадщина є важливою частиною сьогодення, що програмує наше майбутнє. Проте замість вдумливого осмислення спільного українського й єврейського досвіду, який лежить в основі консолідованої модерної української нації, суспільна свідомість досі тримається на стереотипах і кліше. Вони легко стають тригерами розбрату. Міфи призводять до дезорганізації та маніпуляцій, нав’язуючи патерн штучного відособлення єврейської спільноти від українського культурного процес. Проєкт «Спільна сцена» покликаний деконструювати ці міфи й, спираючись на пам’ятки, продемонструвати реальний симбіоз української та єврейської культури: їхнє взаємозбагачення й взаємодоповнення у найскладніші періоди ХХ і ХХІ століть, спільне подолання екзистенційних загроз, інклюзивні моделі формування суспільної стійкості, ментальну близькість українців і євреїв.

Очільник «Галереї сценографії» Богдан Поліщук наголошує, що ця спадщина важлива як для української культури, так і для єврейської спільноти.

Ми хочемо показати, що український театр, мистецтво, культура, українська політична нація — багатоетнічна, відкрита й толерантна на рівні базових цінностей.

Пан Поліщук додає, що проєкт для багатьох глядачів може стати відкриттям, адже підсвітить мистецький доробок художників театру, які працювали зі знаковими виставами з початку ХХ століття.

Серед митців, чиї оригінальні твори будуть представлені, – Нісон Шифрін, який працював художником у легендарному Курбасівському театрі «Березіль», та Матвій Драк, один зі співзасновників сучасного Національного театру імені Івана Франка в Києві. Експозиція також включатиме роботи Михайла Френкеля, який співпрацював з українськими театрами як сценограф навіть після еміграції до США. Він увійшов в історію як один із концептуалістів так званої «дієвої сценографії» та автор двох книг про сценографію, які свого часу вважалися підручниками для молодих художників.

Кураторка Тетяна Руденко зазначає, що проєкт доповнять новими надходженнями до Музею театрального, музичного та кіномистецтва України, частина з яких раніше не експонувалася. Зокрема, Музей нещодавно отримав архів Михайла Глейзера, що містить ескізи до таких знакових вистав, як «Санаторійна зона» Миколи Хвильового, «Енеїда» Сергія Данченка у театрі Франка та «Вічний бунт» Миколи Куліша, яку він готував із Лесем Танюком.

Музей системно досліджує тему спільної сцени з кінця 1980-х років. У той час предмети, що належали до спецфонду, переводили до основного, а колекція потребувала додаткових досліджень. У 1990-2000-х роках відбулася серія виставок, присвячених діяльності єврейських театрів. У 2019 році, спільно з Центром Юдаїки, Музей відкрив знакову виставку «З історії єврейських театрів в Україні, ХХ століття». Важливо підкреслити, що Музей дбайливо зберігав цю спадщину понад століття, попри всі політичні складнощі радянського часу.

Виставку планують відкрити восени 2026 року. Загалом на ній представлять роботи 7 митців, які створювали сценографію та костюми для українського театру з початку ХХ століття. Серед них: Марко Епштейн (кубіст та експресіоніст, член Культур-Ліги, працював у Харківському єврейському театрі); Нісон Шифрін (член Культур-Ліги, працював у Театрі «Березіль»); Матвій Драк (один із засновників Театру ім. І. Франка, працював у Київському єврейському театрі); Михайло Френкель (розробник концепту «дієвої сценографії», автор книг); Михайло Глейзер (художник костюмів до постановок «Енеїди» і «Тев’є» режисера С. Данченка у Театрі ім. І. Франка, які мали важливе значення в контексті відновлення української незалежності); Віктор Гукайло (творчість якого є яскравим прикладом переосмислення єврейської візуальної спадщини в процесах трансформацій актуальної української культури). Також частиною експозиції стане унікальний експонат – вертеп, створений мисткинею Іриною Уваровою для проєкту Шарля Фойєрбегра у 90-х роках.