Податки на нерухомість у Європі: де найвищі ставки на купівлю, оренду та володіння

Купівля, володіння чи здача в оренду нерухомості в Європі — це практично завжди про податки. За даними Global Property Guide, що відстежує оподаткування у понад 80 країнах, житло на континенті обкладається високими податками, які значно різняться від країни до країни, пише euronews.

Загалом варто розрізняти чотири основні види податків на нерухомість. Це податок на передачу права власності (іноді його називають гербовим збором), щорічний податок на нерухомість (що стягується з оціночної, ринкової або кадастрової вартості), податок на прибуток від оренди, а також податок на приріст капіталу з будь-якого прибутку від продажу.

Саме податок на прибуток від здачі в оренду є найвідчутнішим для тих, хто купує житло для інвестицій, і саме тут спостерігаються найбільші відмінності між європейськими країнами. Global Property Guide представив модель, яка показує, скільки сплачуватиме власник-нерезидент при трьох рівнях щомісячної орендної плати: 1500 євро, 6000 євро та 12000 євро.

При скромному доході в 1500 євро на місяць, Данія виявляється лідером за відсотком відрахувань – 42,11% від першого ж євро. За нею йдуть Нідерланди з 36% та Фінляндія з 30%. На противагу цьому, Кіпр починає з нуля, а Люксембург стягує символічні 2,94%.

Зі зростанням орендної плати картина змінюється. При доході в 12 000 євро на місяць, Бельгія посідає перше місце з показником у 47,27%. Далі йде Данія з 43,22%, а Німеччина та Греція мають однаковий показник у 41%.

У деяких країнах ставки майже не змінюються, незалежно від рівня доходу: Італія зберігає 21%, Португалія – 28%, а Нідерланди – 36%. Це може бути як вигідно, так і невигідно, залежно від розміру орендної плати. Найбільш різке зростання, як правило, фіксується в країнах, де дохід від оренди включається до звичайного прибуткового податку.

Приклад тому – Австрія, де прибутковий податок оподатковується за тією ж прогресивною шкалою, що й зарплата. Він починається з нуля за доходу менше 13 308 євро і сягає 55% за доходу понад 1 мільйон євро. У цьому випадку найвідчутнішим є саме прибутковий податок, просто застосований до іншої форми доходу.

Щодо податку на передачу права власності, який сплачується при купівлі нерухомості, знову ж таки, Бельгія виділяється високим показником. Покупці можуть зіткнутися з податком у розмірі до 12,5% від ціни. Це трохи вище за максимальні ставки у Великій Британії (12%), Нідерландах (10,4%) та Люксембурзі (10%).

Натомість Естонія та Чехія взагалі не стягують податку на передачу прав власності при покупці. У Литві комісія за придбання нерухомості становить приблизно 0,4%, або близько 2000 євро за будинок вартістю 500 000 євро. Це лише невелика частина від десятків тисяч євро, які можуть заплатити покупці в Бельгії.

Навіть якщо будинок стоїть порожнім, власник все одно може бути зобов’язаний сплачувати щорічний податок на нерухомість. Цей показник часто недооцінюють, а його розмір суттєво різниться між країнами. В Іспанії максимальна ставка податку на нерухомість у деяких муніципалітетах може сягати 4,8%, але вона застосовується до кадастрової, а не ринкової вартості, що робить цей відсоток менш показовим.

Однак, якщо подивитися, скільки зазвичай платять власники за будинок вартістю близько 300 000 євро, різниця значно скоротиться, оскільки в кожній країні оподатковувана вартість визначається по-різному. У Великій Британії муніципальний податок на подібну нерухомість зазвичай становить від 2000 до 3200 євро на рік, залежно від оціночної категорії та місцевої влади.

Французький податок на нерухомість (taxe foncière) та іспанський податок на прибуток підприємств (IBI) зазвичай коливаються від 700 до 1800 євро. Обидва базуються на оподатковуваній вартості, яка, як правило, значно нижча за ринкові ціни. Бельгійський податок на нерухомість (précompte immobilier), що розраховується на основі умовної орендної вартості 1975 року, часто потрапляє в аналогічний діапазон.

У Німеччині розмір базового податку на нерухомість (Grundsteuer), реформованого у 2025 році, часто нижчий, ніж у багатьох сусідніх країнах, хоча в рамках нової системи оцінки суми рахунків значно різняться залежно від муніципалітету. Цікаво, що на Кіпрі та Мальті власники нерухомості взагалі нічого не платять, оскільки в жодній із цих країн не стягується щорічний податок на майно.