Психолог ДСНС Любов Кірнос: допомога після атак і боротьба зі стресом

Від початку повномасштабного вторгнення Росії, психолог ДСНС Любов Кірнос ледь не щодня виїжджає на місця російських атак у столиці, надаючи життєво важливу психологічну підтримку постраждалим. Начальник відділу психологічного забезпечення управління персоналу ГУ ДСНС України у м. Києві поділилася своїм досвідом та розповіла, як кияни можуть допомогти собі у важких обставинах.

Любов Кірнос працює психологом ДСНС з 2012 року, закінчивши Львівський державний університет безпеки життєдіяльності за спеціальністю «екстремальна психологія» (2008–2012 роки). З початком повномасштабного вторгнення очолила відділ, який тоді складався з чотирьох психологів. Команда безперебійно чергувала, активно залучаючись до роботи з постраждалими від обстрілів у Києві.

Одразу після деокупації Бордянки Бучанського району команда психологів, включно з Любов’ю Кірнос, вирушила туди. Поки рятувальники розбирали завали на центральній вулиці, психологи надавали першу допомогу тим, чиї родичі були під завалами, адже Бордянка перебувала в окупації 40 днів. Ця “важка робота” тривала понад два тижні.

На початку повномасштабного вторгнення психологи також працювали на евакуаційних коридорах. Коли росіяни відпускали людей автобусами до Києва з Бучанського, Гостомельського, Ірпінського районів та Чернігівської області, їхнім завданням було не лише надати першу психологічну допомогу, а й перенаправити та пояснити, як виїхати з Києва, щоб уникнути скупчення людей на залізничному вокзалі міста. Тоді приїздила “дуже велика кількість людей”.

Згодом, коли почалися прильоти по Києву, команда психологів, мінімум дві особи, а часом і більше, постійно надає першу психологічну допомогу цивільному населенню. Зараз команда Любові Кірнос налічує вісім психологів, також допомагає поліція, а керівництво ДСНС України координує роботу з фахівцями по всій країні. За потреби, мобільні групи психологів з найближчих областей приїжджають на допомогу, особливо коли багато локацій або велике навантаження, наприклад, “постраждав цілий під’їзд, і є багато загиблих”.

На місці влучання психологи завжди працюють удвох і в першу чергу звертають увагу на родичів загиблих. Дізнавшись від керівника оперативного штабу про кількість можливих жертв та місцезнаходження родичів, вони підходять, знайомляться та тримають прямий контакт з оперативною групою, яка рятує людей з-під завалів. Любов Кірнос пояснює, що психологи є “такою ланкою між родичами і людиною, яку шукають в будинку чи під завалами”.

Крім того, фахівці звертають увагу на людей в гострому емоційному стані: тих, хто проявляє істерику, плач, агресію, або навпаки – замкнувся і ні з ким не контактує. “Бо люди в умовах стресу реагують по-різному”, – зазначає Любов Кірнос. Вона наголошує, що навіть якщо людина на вигляд спокійна, до неї потрібно підійти і запитати, чи потрібна допомога, зокрема інформаційна.

Ніколи не можна порівнювати втрати. Це дуже важливо. Втрата кота, домашньої тварини, попугайчика, втрата житла, квартири, втрата близької людини. Зрозуміло, що життя людини є найціннішим. Але не можна людині давати зрозуміти, що її втрата є незначною або порівнювати. Тобто, ми не кажемо ніколи, що в сусідів загинула ціла сім’я, а ти плачеш за котом, чи щось на кшталт. Ми співчуваємо, що людина зазнала втрати.

Людям часто потрібна інформаційна підтримка, адже без неї зростає тривожність. Психологи пояснюють, де знаходиться штаб реагування, де можна отримати компенсацію за матеріальні втрати, де поліція, швидкі тощо. Вони можуть провести та перенаправити постраждалих, надаючи важливий компонент інформаційної підтримки на додаток до першої психологічної допомоги.

Найскладнішими випадками для психолога завжди є діти. “Навіть важко про це говорити. Діти – це найважче”, – зізнається Любов Кірнос. Вона згадує недавній випадок на Подолі: дівчина з 4-місячною дитиною на руках втратила маму, сестру та хлопця сестри, фактично цілу сім’ю. У такі моменти “важливо бути просто поруч”, адже люди “інколи залишаються на одинці з бідою”.

Для тих, хто залишається в Києві і стикається з постійними обстрілами, Любов Кірнос радить тренувати нервову систему за допомогою вправ на саморегуляцію. Це дихальні вправи, заземлення (називати 5 предметів, 4 звуки тощо) та контрольоване ковтання води (до 30 разів). Мета таких дій – “виключити праву півкулю та включити логічне мислення”, що дозволяє конструктивно мислити в екстремальних умовах.

Як приклад успішної саморегуляції, психолог наводить випадок другого липня. Жінка, заблокована під завалами на четвертому поверсі, залишалася “наскільки спокійна”, “сконцентрована”, без істерики. Любов Кірнос висловила бажання поспілкуватися з цією жінкою, щоб зрозуміти, як їй вдалося бути такою зібраною.

Щодо допомоги дітям, Любов Кірнос наголошує на важливості щирості батьків. Якщо дорослі хвилюються, але намагаються це приховати, дитина все одно відчує їхній стан. Потрібно стабілізувати власні емоції та чесно говорити дитині: “Зараз небезпечно, але будемо сподіватися, що все буде гаразд”. Завдання психолога – “дати людині віру в те, що вона може сама справитись, в тебе стане на це сили”, а не бути “паличкою-виручалочкою”. У разі потреби рекомендується звернутися до психотерапевтів, психологів або психіатрів.

Для людей із серцево-судинними захворюваннями, які бояться стресу та панічних атак, “адекватною рекомендацією однозначно буде звернутися до психотерапевта”, – підкреслює психолог. Спеціаліст допоможе пропрацювати травматичний досвід та страх, а за потреби може направити до психіатра для призначення медикаментів. “Нервова система – це така сама система і орган, як і будь-який інший. І лікувати, турбуватися про нервову систему є абсолютно нормально”.

Любов Кірнос не веде точної статистики кількості людей, яким вона особисто надала допомогу з 2022 року. Проте зазначає, що на одній локації два психологи можуть допомогти до 150 особам, тобто до 70 людей на одного спеціаліста за добу. “Це багато людей”, – резюмує вона.

Щоб відновитися після такої напруженої роботи, психологиня дотримується базових потреб: висипається, їсть смачне, проводить час з сім’єю, бере відпустку або вихідний. Також займається йогою чи ходить до спортзалу. Важливим аспектом підтримки є супервізія в ДСНС, яку проводять спеціалісти з Полтавського гарнізону: “Дуже потрібно і корисно, дуже допомагає”.

Якщо хтось на місці події потребує допомоги, але психолог зайнятий з іншими, Любов Кірнос радить просто підійти і запитати. Психологи завжди спостерігають за людьми, а за потреби можуть “маякнути чи написати” колегам або поліцейським психологам. Рятувальники також перенаправляють постраждалих до фахівців. Головне правило: “Потребуєш – запитай”.