22-річний Артем Берестовий: від окупації до лідера всеукраїнського молодіжного руху

Досвід життя в окупованому Донецьку, робота на залізниці та служба в поліції — таким насиченим був шлях 22-річного Артема Берестового, який сьогодні очолює потужний молодіжний рух в Україні. Хлопець, що переїхав до Києва у 2021 році, фактично з нуля збудував кар’єру та заснував організацію, яка об’єднує сотні молодих українців.

Зараз Артем обіймає посаду заступника директора у дитячій музичній школі №36 у Києві та є засновником «Молодіжно-парламентського руху України» (МПУ). Його діяльність поєднує розвиток освітнього середовища, реалізацію соціальних ініціатив та роботу з молоддю по всій країні.

Життя в окупації: урок не відкладати нічого на завтра

Артем Берестовий родом із Донецька, де провів значну частину дитинства під окупацією. У 2021 році він переїхав до Києва та вступив до Національного транспортного університету, залишивши батьків на окупованій території. З ними він не бачився вже п’ять років, а зв’язок часто переривається.

«На жаль, для багатьох в Україні та і не лише для мене після повномасштабного вторгнення, навіть така звична річ, як подзвонити батькові й запитати, як він, стала недоступною», — ділиться Артем Берестовий.

У Києві його єдиною опорою стала бабуся. Саме цей складний досвід сформував у ньому життєве кредо: «Найголовніше, чого мене навчило життя в окупації, — не відкладати нічого на завтра. Якщо є ідея, її потрібно реалізовувати. Якщо є можливість діяти — треба діяти зараз».

На жаль, зв’язки з більшістю колишніх однокласників з Донецька обірвалися після повномасштабного вторгнення через їхню проросійську позицію. «Я побачив, що мої однолітки та колишні однокласники, з якими я буквально ще кілька місяців тому сидів за однією партою, почали писати зовсім інші речі в чатах у «ВКонтакте», — згадує Артем. Зараз його дім там, де він живе і працює, а про повернення до Донецька він мріє лише разом із батьками.

Від “Укрзалізниці” до Академії патрульної поліції

Адаптація в Києві проходила активно. Вже на першому курсі університету Артем з однодумцями створив музей історії розвитку залізниці України. Тоді ж він почав працювати в «Укрзалізниці», де його першою посадою був оператор поста централізації на станції «Почайна» із зарплатою близько 5 000 гривень.

Після приблизно пів року фізично важкої роботи, він перейшов до виробничого підрозділу «Київська дитяча залізниця», де працював черговим по станції, а згодом — майстром виробничого навчання. Цей досвід став ключовим, оскільки Артем зрозумів, наскільки йому подобається допомагати молоді розвиватися.

Хоча в дитинстві Артем мріяв стати юристом, складні умови навчання в окупованому Донецьку вплинули на вибір університету. Математику на ЗНО він не склав, і вибір був обмежений. Проте, як він зазначає, залізнична освіта дала йому можливість працювати з першого курсу та отримати цінний життєвий досвід.

Наступним важливим етапом стало навчання в Академії патрульної поліції. Це був свідомий вибір, продиктований давнім бажанням працювати у сфері права. В Академії Артем був командиром групи з 22 осіб, серед яких були і значно старші колеги. Цей досвід навчив його лідерства, заснованого не на наказах, а на підтримці та спільному вирішенні проблем.

Академія вимагала надзвичайно високого темпу навчання, готуючи майбутніх поліцейських до роботи в стресових умовах. «Поліція навчила мене тому, що кожне рішення має наслідки. І якщо ти берешся за певну справу, потрібно бути готовим відповідати за результат», — наголошує Артем.

Саме в Академії у 2024 році Артем свідомо перейшов на українську мову. «Я попросив своїх друзів, рідних і знайомих підтримати мене в цьому рішенні. І поступово українська стала природною мовою мого щоденного спілкування», — розповідає він.

Створення “Молодіжно-парламентського руху України” (МПУ)

Ідея створити власну громадську організацію виникла у березні 2024 року під час спілкування з молоддю на Київській дитячій залізниці. Артем бачив потенціал молодих людей, яким бракувало майданчика для реалізації ідей.

Першою ініціативою був збір коштів для дітей-сиріт з особливими потребами. На Майдані Незалежності вдалося зібрати близько 300 доларів, за які придбали солодощі та необхідні речі. «Найбільше дітям бракує уваги», — цей висновок дуже зачепив Артема.

Організація отримала назву «Молодіжно-парламентський рух України» (МПУ), адже «парламент – це місце, де приймаються рішення, де збираються люди, обговорюють проблеми й шукають рішення». Для МПУ це символіка залучення молоді до прийняття рішень.

Головна особливість МПУ — допомога молодим людям у реалізації їхніх власних ідей, а не нав’язування готових проєктів. «Коли людина працює над власною ідеєю, вона вкладає в неї набагато більше сил і відповідальності», — вважає засновник.

Організація налічує близько 600 учасників по всій Україні, з яких приблизно 300 — у Києві. Наймолодшим учасникам 11 років, а найстаршому — 78 років. Філії МПУ працюють у Києві, Дніпрі, Харкові, на Черкащині, в Одесі та Сумах.

МПУ має власну форму з розпізнавальними знаками, що символізують рівень участі, та шевронами, які позначають регіон або конкретний проєкт. Ця ідентичність, за словами Артема, показує приналежність до спільної справи та готовність працювати.

Серед найбільших проєктів МПУ — профорієнтація молоді. Організація влаштовує поїздки на підприємства, у державні установи, поліцію, до пожежників та прикордонників, щоб молодь могла побачити реальну роботу зсередини, а не лише через лекції. «Нам важливо показати, що професія — це не просто назва в дипломі. Це реальна людина, реальна робота і реальний шлях», — підкреслює Артем Берестовий.

Владислав МОШКІВСЬКИЙ, «Вечірній Київ»