Київська опера закриває сезон прем’єрою «Ромео і Джульєтти» Гуно

Музичний шедевр Шарля Гуно «Ромео і Джульєтта» повертається на сцену Київської опери у новому прочитанні. 28 червня 2026 року відбудеться прем’єрний показ легендарної опери, що закриє 44-й театральний сезон театру та запропонує глядачам глибоке переосмислення вічної історії кохання українською мовою.

Під диригуванням народного артиста України Василя Василенка та у постановці Дмитра Тодорюка, ця вистава обіцяє не просто відтворення класичного сюжету, а сміливе сценічне втілення, що розкриває трагедію через призму сьогодення. Як зазначав сам Шарль Гуно, працюючи над оперою навесні 1865 року:

«Я чую спів моїх персонажів так само ясно, як бачу все, що мене оточує, і ця ясність наповнює мене блаженством».

Сьогодні ці слова набувають нового змісту, адже історія протистояння кланів, що призводить до трагедії, стає дзеркалом для сучасного суспільства. Саме ця вічна актуальність сюжету спонукає режисерів знову звертатися до партитури Гуно, шукаючи нові сенси.

Для Київської опери на Подолі це не перше звернення до знаменитого твору. У 2021 році свою дипломну роботу — сценічну версію опери — представила молода режисерка Олександра Зіберт. Вистава мала успіх, тому колектив театру вирішив у 2026 році створити нове, масштабне прочитання, доручивши його Дмитру Тодорюку. Глядачі старшого покоління також можуть пам’ятати постановку «Ромео і Джульєтти» 1999 року на сцені Національної опери України, яку здійснив німецький режисер Міхаель Гензель, проте та вистава не втрималася в репертуарі.

Директор-художній керівник Київської опери Петро Качанов, ініціатор нової постановки, підкреслює її надзвичайну важливість для колективу.

«Було б злочином заховати таку геніальну музику в архіві, — зазначає Петро Качанов. — Повертати виставу у старому вигляді не було сенсу, адже у 2021 році це була лише студентська робота… Тож зараз ми знайшли можливість створити абсолютно нову постановку, з сучасною сценографією та костюмами. Ми хочемо, щоб опера не сприймалася як елітарна екзотика, а була живою та відчутною, адже академічна музика — це фундамент інтелектуального життя нації».

Диригент-постановник Василь Василенко, який вдруге звертається до цієї партитури, наголошує на глибинному катарсисі твору.

«Ця опера для мене — про вічне кохання. Бог — це любов, і саме це таїнство ми намагаємося передати, — говорить Василь Василенко. — У наш турбулентний час ми прийшли до формату двох дій, щоб не втрачати динаміку, і музика Гуно, це французьке бельканто, вимагає від солістів особливої вокальної майстерності. Особливо показовою є сцена з напоєм: це момент найвищої психологічної напруги, де Джульєтта проходить через усю гаму драматичних потрясінь».

Василь Василенко також зауважує, що в умовах війни опера набуває особливого трагічного забарвлення.

«Ми сьогодні є свідками жахливої реальності, коли щодня на фронті гинуть найкращі, найталановитіші представники нашої молоді. Історія Ромео і Джульєтти, чиє життя обірвалося на самому злеті, у розквіті сил, сьогодні резонує з болем багатьох українських родин. Тому наша вистава — це не лише прочитання класичного сюжету, а це своєрідна сповідь про втрачене покоління, і через музику ми намагаємося віддати шану всім тим, хто рано пішов з життя».

Режисер-постановник Дмитро Тодорюк пропонує сміливий авторський погляд на відому історію.

«Верона у нас — це октагон, арена для боїв без правил, — розповідає режисер. — Ми відмовилися від шпаг на користь тактичних ножів, а наші Капулетті — це цинічний офісний істеблішмент у костюмах від Дмитра Куряти. На противагу їм Монтеккі — “королі вулиць”, вільні паркуристи. Це історія про те, що лігво Капулетті нагадує острів Епштейна, де продають цноту та невинність. Ми не ділимо героїв на гарних чи поганих, це історія про фатальну нездорову цілеспрямованість заради власних бажань».

Важливим аспектом постановки став український переклад Анни Волинської, над яким режисер працював з акторами, щоб «глядач не мав часу перед оперою вивчати лібрето, тому ми маємо дати йому чистий зміст тут і зараз».

Головні партії виконують Наталія Чепченко (Джульєтта) та Данило Коток (Ромео). Також у виставі візьмуть участь: Гертруда — Вікторія Осадчук, Стефано — заслужена артистка України Тамара Ходакова, Тібальд — Олександр Монастирський, Меркуціо — Артем Куріний, Грегоріо — Микита Наумов, Капулетті — заслужений артист України Андрій Гонюков, Отець Лоренцо — Володимир Щур, Князь — Владислав Фоміних, Паріс — Євген Малофеєв, Бенволіо — Антон Перегуда. Партії Монтеккі та Капулетті виконують артисти хору та артисти балету.

Прем’єра 28 червня стане не лише закриттям 44-го сезону, а й свідченням того, що мистецтво залишається фундаментом, який допомагає людству триматися, попри всі виклики. Колектив театру також поділився амбітними планами на наступний театральний сезон: у вересні 2026 року очікується легендарна рок-опера «Ісус Христос — Суперзірка», а навесні 2027 року на Софійській площі, біля стін Софії Київської, планують представити грандіозний Open Air «Ярослава Мудрого» Юлія Мейтуса.