Будинок Козеровського на Костельній 7: історія, легенди та Саакашвілі

Один із найяскравіших зразків київського модерну – будинок Козеровського на Костельній, 7 – десятиліттями приховує за вишуканим фасадом не лише міські легенди, а й драматичні історії митців та епізоди сучасної політики України. Від пікантних байок про “будинок з голубими” до штурмів за участі Міхеіла Саакашвілі – ця архітектурна перлина поєднує витончений віденський сецесіон із захопливими таємницями.

До 1910 року ділянка під нинішнім номером 7 (за старою нумерацією — 8) належала причту Трьохсвятительської церкви. Після того, як священники продали землю за 61 тисячу рублів для будівництва церковно-приходської школи, садиба кілька разів змінювала господарів.

Серед них був відомий київський редактор Антон Червинський, який мав славу бунтаря та часто судився з імперською владою. Через постійні штрафи за порушення державної цензури він так і не зміг розгорнути будівництво на ділянці.

Все змінилося влітку 1910 року, коли землю викупив відставний підполковник інженерних справ Олександр Леонардович Козеровський. Замість запланованого кооперативного житла він вирішив звести розкішний прибутковий будинок. Через крутий рельєф Костьольної вулиці споруда отримала унікальну поверховість: п’ять поверхів із фасаду та шість — із двору.

За свідченням дослідників, це було справжнє елітне житло тієї епохи. У будинку здавали 16 розкішних квартир, оснащених центральним опаленням, водопроводом із ванною кімнатою, електричним освітленням та ліфтами. Також була можливість підключення до телефонної мережі та розмежування парадних і «чорних» сходів для прислуги.

Річна оренда таких апартаментів коштувала значні кошти — від 720 до 2 760 рублів. Сам підполковник Козеровський із родиною оселився в найкращій шестикімнатній квартирі на другому поверсі, розташованій якраз за спинами знаменитих атлантів. На першому поверсі розмістилася контора відомого аптечного Товариства «ЮРОТАТ».

Про автора проєкту цієї унікальної пам’ятки документальні свідчення не збереглися; про завершення робіт сповіщають лише римські цифри MDCCCCXIII (1913 рік), викарбувані на балконі. Проте дослідники вважають, що архітектором був Ігнатій Лєдоховський, один із найзагадковіших зодчих Києва, про чий життєвий шлях майже нічого невідомо.

На відміну від сучасників, які надавали перевагу класичному плануванню з модерновим декором, Ігнатій Лєдоховський втілив ідею цілісного стилю арт-нуво. Будівля на Костельній майже не має гострих кутів, вона плинна, пластична та асиметрична.

Унікальний кам’яний декор будинку створив скульптор Федір Соколов. Ця робота стала його завершальним київським проєктом після фінансових труднощів, пов’язаних із пам’ятником княгині Ользі на Михайлівській площі. Через залаштункові інтриги майстра позбавили грошової винагороди, тож Соколов був змушений розрахуватися з помічниками з власної кишені й фактично збанкрутував.

Деякі дослідники припускають, що особисті переживання автора знайшли відображення у пластиці будівлі: путті на аттику мають доволі експресивні, майже карикатурні риси, а фасад прикрашає суворий маскарон Медузи-Горгони, що наче пильнує спокій мешканців.

Найбільшу увагу привертає скульптурна група під балконом другого поверху: три мускулясті напівоголені атланти стоять півколом, обіймаючи один одного та підтримуючи куб із велетенською вазою. Композицію з правого боку закриває масивний військовий щит. Ця відверта й нетипова для початку XX століття пластика породила безліч інтерпретацій:

Версія №1: Міський фольклор та легенди про ЛГБТ. Через інтимні обійми фігур тогочасні київські пліткарі швидко охрестили будівлю «будинком з голубими». Садибі приписували то нетрадиційну орієнтацію самого власника (або його міфічного сина), то розташування тут закритого чоловічого борделю. Сучасні дослідники це спростовують — жодних підтверджень існування такого закладу немає. Та і навряд чи власник, якби і мав подібні уподобання, відверто це демонстрував публічно на фасаді будинку.

Версія №2: Три віки чоловіка. Це філософське трактування швидкоплинності часу. Дослідники київської архітектури зауважують, що якщо пильно придивитися до рис атлантів, то можна помітити, що вони мають схожі риси, але різний вік: один із них старший, із пишними вусами, інший — молодший, а третій — зовсім юний. Це молодість, зрілість і старість разом тримають тягар життя.

Версія №3: Передчуття катастрофи. Ще одна поширена гіпотеза дослідників пов’язана з фахом власника-військового. Будинок споруджували у 1913 році, коли напруга в Європі досягла піку перед початком Першої світової війни. У цьому контексті мускулисті фігури атлантів, об’єднані в міцному братерському замку та прикриті бойовим щитом, виглядають як символічне втілення мілітарної тривоги та готовності захищати свій дім перед наближенням великої катастрофи.

Сто років тому в будинку вирували буремні пристрасті Першої світової та визвольних змагань, але у грудні 2017 року будівля на Костьольній, 7 знову потрапила в топ усіх світових новин. Цього разу — через свого надвідомого мешканця: у пентхаусі будинку проживав колишній президент Грузії та ексголова Одеської ОДА Міхеіл Саакашвілі.

Коли під двері його елітної квартири прийшли з обшуками силовики СБУ, політик, не розгубившись, обійшов спецпризначенців і виліз на похилий бляшаний дах будинку Козеровського. Звідти, балансуючи на висоті п’ятого поверху на тлі старовинного аттика, Саакашвілі виголошував палкі промови до натовпу прихильників, які заблокували вулицю внизу, та погрожував стрибнути вниз, якщо до нього доторкнуться.

Політичні пристрасті закінчилися тим, що силовики зняли експрезидента з даху, проте мітингарі заблокували авто правоохоронців просто під вікнами підполковника Олександра Козеровського і силою визволили свого лідера. Цей інцидент назавжди вписав вишукану пам’ятку у хроніки сучасної української політики, додавши до сторічних екскурсійних маршрутів новий пункт: «дах Саакашвілі».

Сьогодні будинок Козеровського має статус пам’ятки містобудування та архітектури (охоронний номер 527/5-Кв). Міські легенди про незвичні звичаї мешканців, експресивні образи на фасаді та гучні політичні події XXI століття переплелися тут в один химерний вузол. Ця будівля продовжує жити своїм життям, вкотре доводячи: у Києві історія ніколи не зупиняється.