Парк Шевченка: як неофіційний шаховий клуб живе десятиліттями в Києві

У самому серці Києва, в парку Тараса Шевченка, вже десятиліттями збираються десятки ентузіастів шахів, перетворивши його на унікальний клуб просто неба.

Щодня кияни та гості столиці можуть спостерігати за «вуличними гросмейстерами», для яких гра є розвагою, традицією, а часом і місцем сили. Цей неофіційний осередок інтелектуального життя об’єднує людей різних віків та професій.

Серед постійних відвідувачів, чиї історії переплітаються навколо шахових дощок, — Дмитро Пархоменко, Василь Якубович та дідусь Юхим. Кожен з них має свою унікальну історію, але шахи звели їх саме тут.

Дмитро Пархоменко: «З часом парк Шевченка став для мене своєрідним місцем сили»

Дмитро Пархоменко – кандидат у майстри спорту, активіст Федерації шахів України та член Молодіжної ради при МЗС України. Для нього шахи – не просто захоплення, а невід’ємна частина життя та професійна діяльність.

«Шахи супроводжують мене практично все життя. Сьогодні вони для мене не лише спорт чи захоплення, а й професійна діяльність», – розповідає Дмитро, який працює тренером, розвиває дитячі шахи та представляє Україну на міжнародних змаганнях.

Знайомство з грою для Дмитра почалося приблизно у п’ятирічному віці завдяки дідусеві, який навчив його основам стратегії, тактики та логіки. Серйозно займатися шахами він почав у 14 років у Маріупольському шаховому клубі.

Шаховий майданчик у парку Шевченка Дмитро відкрив для себе одразу після вступу до університету. Розташований за кілька хвилин від «червоного корпусу», парк швидко зацікавив його своєю особливою атмосферою.

«З часом парк став для мене своєрідним місцем сили. Тут можна не лише зіграти хорошу партію, а й відволіктися від навчання, роботи та щоденних справ», – ділиться Пархоменко.

Він відвідує парк майже щодня влітку, а під час навчального року – приблизно раз на тиждень. За словами Дмитра, авторитет у цій спільноті здобувається за дошкою, і з часом він заслужив повагу місцевих гравців, які стали для нього колом друзів та однодумців.

Дмитро Пархоменко активно працює у Федерації шахів України над проєктом «Дитяча академія шахів України», створюючи безкоштовні шахові гуртки у школах різних регіонів країни. Мета – зробити шахи доступними для кожної дитини.

Нещодавно він очолював українську делегацію на світовій першості серед юнаків, де українські шахісти вибороли призові місця. Дмитро підкреслює важливість представлення України на міжнародній арені через спорт.

У Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, де він відповідає за розвиток шахів і настільного тенісу з 2021 року, Дмитро організовує турніри, зокрема щорічний чемпіонат КНУ та меморіальний турнір пам’яті Павла Ігнатьєва. З 2022 року він є капітаном шахової збірної КНУ, яка цього року стала чемпіоном Києва та України серед студентських команд.

Також з початку 2026 року Дмитро Пархоменко є членом Молодіжної ради при Міністерстві закордонних справ України, де відповідає за напрям спортивної дипломатії. Він працює над створенням практичного посібника для українських спортсменів, що допоможе їм ефективно комунікувати на міжнародних змаганнях та доносити українську позицію.

Особиста мета Дмитра в шахах – виконати норматив майстра спорту України. Він здобував більшість знань самостійно, що навчило його терпінню та системній роботі. Крім того, планує написати власну книгу про навчання дітей шахам.

«Для мене шахи – це значно більше, ніж гра. Насамперед це спосіб мислення. Шахова дошка дуже нагадує реальне життя. У кожній ситуації ми маємо вибір, а кожне рішення тягне за собою певні наслідки», – пояснює Пархоменко, підкреслюючи, що шахи навчають людину думати.

Парк Шевченка для нього залишається особливим місцем, тому що це «жива традиція Києва», де зустрічаються різні покоління, передається досвід і формуються дружні стосунки.

Василь Якубович: «Парк і досі залишається місцем зустрічі для тих, хто любить гру і хорошу компанію»

Інший постійний відвідувач, Василь Якубович, приходить до парку Шевченка вже майже шість десятиліть. Він майстер спорту з шашок і пам’ятає, як парк став головним осередком інтелектуальних ігор просто неба ще в 1966–1967 роках, коли він вперше приїхав до Києва.

«Парк і досі залишається місцем зустрічі для тих, хто любить гру і хорошу компанію», – каже Якубович. Він приходить сюди влітку майже щодня, щоб відпочити душею, поспілкуватися та зустріти старих знайомих.

Дідусь Юхим: «Хочеться, щоб парк і надалі залишався місцем, де зустрічаються різні покоління»

Дідусь Юхим також поділився своїми враженнями від шахового майданчика, який він знає з часів приїзду до Києва. Для нього це місце, де він зустрічається з друзями та спілкується.

«Хочеться, щоб парк і надалі залишався місцем, де зустрічаються різні покоління», – висловлює побажання дідусь Юхим, зазначаючи, що, хоча багато давніх товаришів уже пішли, з’являється нова молодь, яка підтримує цю традицію.

Дідусь Юхим підкреслює, що для нього головна цінність цього місця – це люди та можливість спілкування, що робить парк Шевченка невід’ємною частиною його життя.