Перлина київської сецесії: будинок купця Кеніна на Саксаганського

Щороку 10 червня світова спільнота відзначає Всесвітній день Модерну (World Art Nouveau Day), згадуючи видатні шедеври цього стилю. У Києві однією з найяскравіших архітектурних перлин сецесії є прибутковий будинок купця 1-ї гільдії Липи (Літмана) Іцхака Кеніна, що височіє на розі вулиць Саксаганського та Антоновича.

Ця споруда, зведена на зламі XIX-XX століть, стала справжньою архітектурною домінантою історичної місцевості Нова Забудова. До 1910 року ділянку займала скромна одноповерхова забудова, але Липа Кенін придбав її за 32 тисячі рублів. Знісши старі будівлі, купець уже до серпня 1911 року звів масштабний двосекційний будинок у формах конструктивного модерну.

Майстерно врахувавши складний рельєф місцевості, невідомий архітектор створив будівлю висотою у сім поверхів з боку вулиці Панаса Саксаганського (тоді Маріїнсько-Благовіщенської) та шість із половиною – з боку Володимира Антоновича (колишньої Кузнєчної).

Будинок Кеніна вважався житлом екстракласу. Він мав автономне опалення з машинним відділенням у підвалі, електричне освітлення, водогін та каналізацію. Парадні сходи були виконані з білого мармуру, чорні – з граніту, а сходові клітки оздоблені плиткою, що імітувала мозаїку. Над ними встановлено засклений ліхтар для природного освітлення.

На горищі облаштували пральню, а під подвір’ям знаходилися гігантські підвали. Сам купець Кенін із родиною мешкав у просторій квартирі №28, тоді як решту 40 квартир та шість магазинів здавав в оренду.

Оскільки оригінальні проєктні креслення не збереглися, ім’я архітектора споруди досі залишається невідомим. Проте цей майстер демонстрував тонке відчуття стилю та форми, віртуозно поєднавши різні за формою віконні прорізи: трапецієподібні на верхньому поверсі, фігурні закруглені в еркерах та унікальне велике вікно у вигляді замкової шпарини над входом з боку вулиці Панаса Саксаганського.

Особливою художньою цінністю будинку є використання тематичної монументально-декоративної скульптури. Його фасади прикрашають два масштабні барельєфи в реалістичній манері з впливом імпресіонізму. На симетричному фасаді по вулиці Саксаганського розміщено скульптурний триптих «Землеробство», що зображує Сіяча, Косаря та групу селян на тлі стилізованого саду.

На асиметричному фасаді по вулиці Антоновича, над широким прямокутним еркером, височить самостійне панно «Жнива». Ці сюжети символізували художній маніфест епохи модерну: вони нагадували містянам про пасторальний «золотий вік» людства, красу праці та гармонію з природою в часи бурхливої індустріалізації.

З приходом радянської влади вишукану споруду націоналізували та передали до житлового фонду Київської міськради. Найбільших випробувань будинок зазнав під час Другої світової війни: внаслідок пожеж 1941–1943 років будівля була суттєво пошкоджена. Вогонь повністю знищив дах, ліфти, сантехніку, оригінальні вікна та двері, а через обвал металоконструкцій завалилися навіть внутрішні поздовжні капітальні стіни з боку обох вулиць. Білі мармурові сходи вціліли лише частково, а з первісного оздоблення вестибюля – лише поодинокі елементи.

Під час повоєнної відбудови первісне планування квартир змінили. Нові міжповерхові перекриття знову виконали з дерева, хоча металеві балки встановили між четвертим та п’ятим поверхами. У 1990-х роках пам’ятку відреставрували, врятувавши також унікальні барельєфи «Землеробство» та «Жнива», що перебували в аварійному стані.

Сьогодні будинок купця Кеніна з ініціалами власника Л.І.К. на верхівці еркера залишається однією з найяскравіших архітектурних домінант району. Його фасади й досі прикрашають витончені рослинні мотиви – лілії, троянди, тюльпани. За міською легендою, орнамент із дубового листя нагадує профіль магічного духа лісу.

Кенін залишив по собі не просто розкішний будинок, а й символ доби, коли Київ прагнув бути сучасним та європейським, водночас зберігаючи пам’ять про гармонію з природою та красу людської праці.