Від буковинського юнака до легенди української культури: неперевершеному Дмитрові Гнатюку виповнилося б 100 років

Його творчість — це синтез душі народу, яскравого співочого обдарування та високого професіоналізму, які запам’яталися мільйонам слухачів.

28 березня виповнюється 100 років від дня народження видатного оперного і камерного співака (баритона), режисера, педагога, громадського і політичного діяча Дмитра Михайловича Гнатюка (1925–2016). Його творчий шлях залишив незабутній слід в історії української культури, а внесок у розвиток оперного мистецтва та національної музичної спадщини є неоціненним.

«Вечірній Київ» завітав до Національної опери України, де понад півстоліття працював цей видатний артист і режисер. Дмитро Гнатюк заворожував слухачів своїм оксамитовим баритоном, поєднаним із високою виконавською майстерністю та емоційною глибиною, що викликало щире захоплення глядачів.

Дмитро Гнатюк працював у рідному театрі понад 60 років. Фото з архіву Національної опери УкраїниФото з архіву Національної опери УкраїниФото з архіву Національної опери України

Завершивши співочу кар’єру, Дмитро Михайлович продовжив працювати головним режисером та художнім керівником Національної опери України.

Протягом понад 20 років він здійснив постановки таких знакових творів української та світової класики, як «Флорія Тоска» Джакомо Пуччіні, «Аїда» та «Травіата» Джузеппе Верді, «Севільський цирульник» Джоаккіно Россіні, «Тарас Бульба» і «Наталка Полтавка» Миколи Лисенка, «Золотий обруч» Бориса Лятошинського, «Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського та інші.

На пенсію знаний артист пішов лише у 2015 році, коли йому виповнилося 90 років.

«Дмитро Гнатюк — це надзвичайно багатогранна і легендарна постать в історії українського театрального мистецтва. Його життя і творчий шлях є прикладом незламності, виняткового таланту та глибокої відданості національній культурі. Він не лише сформував своє ім’я як видатний співак, але й залишив незабутній слід як режисер, педагог, адміністратор і символ української виконавської культури», — зазначає Петро Якович Чуприна, директор Національної опери України.

Директор театру Петро Чуприна поділився спогадами про Дмитра Гнатюка.

За його словами, Дмитро Гнатюк відзначався унікальним голосом і високою майстерністю виконання, які незмінно викликали захоплення у глядачів по всьому світу. Водночас він залишався вірним національному репертуару, зокрема акцентуючи на українських операх та народній пісні.

«Як людина, Дмитро Гнатюк залишив по собі враження авторитетної та щирої особистості. Його повага до молодих артистів і глибоке почуття культури людських взаємин стали основою його успіху як педагога й наставника. Дмитро Гнатюк назавжди залишиться в пам’яті як символ високого професіоналізму та патріотизму в українському мистецтві. А його неоціненна творча спадщина надихає не лише музикознавців і дослідників, але й молоде покоління музикантів, для якого він став прикладом служіння мистецтву», — додав Петро Чуприна.

Марія Стеф’юк згадує свого колегу і партнера по сцені.

Видатна українська співачка, народна артистка України Марія Стеф’юк поділилася теплими спогадами про Дмитра Михайловича.

Протягом багатьох років вона працювала разом із ним у Національній опері України: спершу як партнерка по сцені, а згодом як співпрацівниця його режисерських постановок.

Співачка згадує, що однією з перших її ролей на театральній сцені був образ Джільди в опері Джузеппе Верді «Ріголетто». Самого ж Ріголетто тоді виконував Дмитро Гнатюк, який на той час уже був знаменитим і визнаним артистом.

«Дмитро Михайлович був не лише чудовим оперним співаком, але й неперевершеним виконавцем української пісні. Він мав колосальну природну харизму, глибоке відчуття слова і мелодії, які створювали неймовірну гармонію в його виступах. Його виконання було щирим, потужним і без фальші. Сцена для нього була місцем віддачі всієї душі, а спілкування з публікою — сенсом його творчості», — підкреслила Марія Юріївна.

За її словами, він неймовірно вмів передавати глибину української мелодії, українського слова, завдяки чому пісні, які він виконував, ставали не просто музикою, а справжнім емоційним посиланням для слухачів. Навіть найвідоміші композиції, такі як «Пісня про рушник», «Чорнобривці», «Два кольори», Києве мій» у його виконанні набували особливого звучання, торкаючись сердець мільйонів слухачів.

Соліст Національної опери Сергій Магера

Соліст Національної опери України, народний артист України Сергій Магера, із великою вдячністю та захопленням розповідає про Дмитра Гнатюка, називаючи його своїм творчим наставником.

«Для мене Дмитро Михайлович був наче хрещений батько, оскільки саме завдяки йому я потрапив до трупи Національної опери України, ще у роки навчання у Львівській консерваторії. Наше знайомство розпочалося на міжнародному конкурсі імені Івана Паторжинського в Луганську, де Дмитро Михайлович очолював журі, як учень цього знаменитого баса. Тоді я отримав першу премію на конкурсі, і він запитав мене, чи не хотів би я працювати в Національній опері, і так почалася моя кар’єра в цьому театрі», — розповідає пан Сергій.

Дмитро Гнатюк та композитор Платон Майборода виконують «Пісню про рушник»

Артист підкреслює, що співпраця з Дмитром Гнатюком була для нього не лише професійною, а й особистісною школою.

«Дмитро Михайлович мав неймовірний талант. Його вокальні дані та здатність передавати емоцію були унікальними. Він не просто мав голос — це був голос, який перетворювався на інструмент, здатний зачаровувати глядачів». При цьому він завжди відзначав, що голос — це лише матеріал, і що справжній талант полягає в тому, що ти можеш із цим матеріалом зробити», — зауважує Сергій Магера.

В ролі Ріголетто з однойменної опери «Джузеппе Верді». Фото з архіву Національної опери УкраїниВ ролі Графа ді Луна в опери Джузеппе Верді «Трубадур». Фото з архіву Національної опери УкраїниВ ролі Остапа з опери М.Лисенка «Тарас Бульба». Фото з архіву Національної опери УкраїниВ ролі Енея в опері Миколи Лисенка «Енеїда». Фото з архіву Національної опери УкраїниУ ролі Султана з опери «Запорожець за Дунаєм». Фото з архіву Національної опери УкраїниНа схилі Дніпра у 1970-х. Фото з архіву Національної опери України

За його словами, Дмитро Гнатюк завжди був для нього прикладом справжньої виконавської майстерності: від ідеального поєднання музики й тексту до потужного емоційного впливу на слухачів.

«Його голос був настільки багатогранним — від верхніх мецо-форте до глибоких нижніх регістрів — що важко було не захоплюватися. Окрім цього, Дмитро Михайлович мав своє унікальне бачення мистецтва, прагнучи переосмислити ролі, зокрема, у виставі «Запорожець за Дунаєм». «Він бачив у персонажах не комічність, а велич, силу та драматизм українського народу», — наголошує Сергій Магера.

Дмитро Гнатюк пішов з життя у 2016 році. Фото з архіву Національної опери України

Нагадаємо, що Дмитро Михайлович Гнатюк — видатний оперний співак, музичний режисер, педагог, громадський і державний діяч, Герой України та народний артист України.

Протягом десятиліть Дмитро Гнатюк був улюбленцем української публіки та знаковою фігурою культурного простору нашої країни.

Його творчість, щирість, неповторна харизма та відданість мистецтву залишаються джерелом натхнення для поколінь. Великий Митець, який присвятив своє життя служінню рідному народу та культури, назавжди залишиться в пам’яті майбутніх поколінь.

***

У день пам’ять видатного артиста, колектив національної опери України представить його постановку опери «Аїда» Джузеппе Верді — єдину з вистав Дмитра Гнатюка, як режисера-постановника, яка досі зберігається у поточному репертуарі колективу та є своєрідною візитівкою театру.

У титульній партії шанувальники оперного мистецтва зможуть побачити неперевершену Людмилу Монастирську, яка вважається однією з кращих сучасних виконавиць цієї ролі у світі.

Також у ролях: Сергій Пащук (Радамес), Алла Позняк (Амнеріс), Олександр Мельничук (Амонасро), Сергій Ковнір (Рамфіс), Владислав Фоміних (Фараон) та інші. Диригент — Віктор Олійник.

До теми: Голос, який зачаровував цілу епоху: видатному тенору Іванові Козловському — 125.

Світлини для публікації надані пресслужбою Національної опери України.