Попередження про реактивні “Шахеди” ігнорували: що відомо про системні збої в Україні

Українські військові аналітики ще у травні 2023 року готували закриті записки, в яких чітко попереджали профільні відомства про форсування Росією розробки та масштабування реактивних засобів повітряного нападу – так званих реактивних «Шахедів». Проте, як розповів Texty.org один з офіцерів ЗСУ, реакція української системи виявилася нульовою.

За його словами, у цих закритих документах детально вказувалося, куди рухається російський військово-промисловий комплекс, які технологічні бар’єри він долає і чому на це слід реагувати негайно – або дипломатичним тиском, або ударами по ворожих виробництвах.

На думку українського офіцера, військово-політичне керівництво України проігнорувало небезпеку через декілька ключових причин, серед яких системні збої управління, психологічні пастки та бюрократична глухота.

У високих кабінетах роками панувало небезпечне переконання, ніби росіяни – це суцільні «роздовбаї», технологічно відсталі й не здатні на системний інженерний ривок. Коли аналітики кричали про технологічний прорив ворога, спрацьовувала внутрішня захисна реакція: «Та вони не зможуть, у них руки з ж*пи».

Також спрацювала бюрократична глухота, яку західні партнери називають «синдромом Кассандри»: між «написати експертну записку» і «прийняти вольове рішення» лежить прірва. Військове керівництво України, звикле мати справу з традиційними операціями на фронті, просто не чуло попереджень про мікроелектроніку, високоточні верстати та ланцюжки постачання в глибокому тилу ворога.

Офіцер ЗСУ зазначив, що вже не перший рік ініціатива в засобах повітряного нападу не на українському боці. Ми постійно реагуємо на те, що створює противник, адже система заточена лише на «гасіння пожеж» тут і зараз, а не на стратегічне упередження.

Профільні військові аналітики та інженери констатують наслідки цієї кабінетної інертності. Поки керівництво ігнорувало застереження, фронт зіткнувся з кількома критичними проблемами:

• Колапс мобільних груп. Традиційні мобільні вогневі групи з кулеметами фізично не встигають реагувати на повітряні цілі, що йдуть на реактивній тязі (двигунах Telefly JT80) зі швидкістю, близькою до швидкості крилатих ракет. Дрони залітають на висоту, до якої ствольна зброя дістати майже не спроможна. Витрачати дефіцитні зенітні ракети на кожен такий дрон матиме руйнівний вплив на економіку, і жодних ракет не вистачить.
• Безпорадність РЕБ. Перехід ворога на захищену цифрову навігацію став несподіванкою для тих, хто роками закладав в армійські замовлення України колись ефективне обладнання і не міг уявити, що воно швидко застаріє.

На жаль, Україна змушена наздоганяти РФ у сегменті масових далекобійних і реактивних засобів. На початку повномасштабного вторгнення пріоритетом була базова номенклатура (артилерія, снаряди, ППО близької дії), а кошти на масштабні інноваційні проєкти виділялися із запізненням. Керівництво ЗСУ та Міноборони вчасно не замовили наукові розробки, які дозволили б випускати реактивні дрони-перехоплювачі, відповідно, ніхто не напрацьовував протидію реактивним «Шахедам». Гроші в держави на такі розробки є, але час на війні – катастрофічно дефіцитний ресурс, який був втрачений через сліпоту керівництва.

На думку офіцера ЗСУ, саме через відсутність стратегії та планомірної роботи влади Україна має незадовільні показники перехоплення масованих російських атак та змушена закривати дірки в авральному режимі, замовляючи «бодай щось». Це дорожче, ніж планомірна робота, навіть без урахування втрат від влучань.

Цей матеріал доповнює раніше оприлюднені дані про наслідки ворожих атак, як, наприклад, удар по Південному мосту в Києві. У ніч на 1 жовтня внаслідок влучання у багатоповерхівку загинула жінка, ще двоє людей були поранені, про що повідомляла поліція.